ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 924/1147/18
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродім - 4" 353 005, 46 грн заборгованості зі сплати процентів за кредитним договором № 31-2012 від 28.02.3012.
Господарський суду Хмельницької області дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених вимог, тому рішенням від 19.03.2019 позов задовольнив.
Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов протилежного висновку, визнав наданий позивачем розрахунок таким, що не можна вважати обґрунтованим розрахунком позовних вимог, оскільки він не містить інформації, за який саме період і на яку суму боргу нарахована сума грошових коштів, які є, за твердженням позивача, процентами за користування кредитом. З огляду на неподання позивачем витребуваних судом апеляційної інстанції доказів, які необхідні для вирішення спору, апеляційний суд постановою від 06.06.2019 рішення місцевого суду скасував, а позов залишив без розгляду.
Судами обох встановлено, що 15.03.2012 між публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (кредитором) та приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма імені Потриваєва" (позичальником) укладено кредитний договір № 116-2012 (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого кредитор зобов`язався надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 40000000,00 грн., а позичальник зобов`язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором, а також виконати інші обов`язки, визначені цим договором. Кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 06.02.2013 включно (п. 1.3. договору).
Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно, виходячи із умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів у році та календарна кількість днів у місяці, методом факт/факт. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом протягом всього строку користування кредитом. День видачі та день погашення кредиту враховуються як один день (при розрахунку процентів враховується день видачі кредиту; день погашення кредиту не враховується). Проценти за користування кредитом позичальник сплачує щомісяця на рахунок № НОМЕР_1, не пізніше 15 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, та остаточно при погашенні кредиту. Процентна ставка за кредитом може бути змінена кредитором у випадках та в порядку, що передбачені статтею 3 цього договору (п. 2.2. - 2.5. договору).
В обґрунтування заявлених у даній справі вимог, позивач зазначив, що на виконання вимог кредитного договору №116/2012 від 15.03.2012 банк, виконав свої зобов`язання в повному обсязі. Однак, позичальником в порушення умов кредитного договору (зі змінами та доповненнями до нього постійно) не додержано строків здійснення оплати за кредитом та процентами за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Обґрунтовуючи розрахунок своїх вимог, позивач в уточненій позовній заяві, поданій після закриття підготовчого провадження, зазначив, що враховуючи п. 6.5. Кредитного договору, він просить суд стягнути частину заборгованості, а саме, 353 005,46 грн. процентів за період користування кредитом з 15.03.2012 по 31.03.2018, згідно із розрахунком, що доданий до позовної заяви.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що за своєю правовою природою заява не є заявою про зміну підстав або предмету позову, збільшення чи зменшення позовних вимог, відтак, з огляду на зміст ст. 207 ГПК України, прийняв її, та розглянув справу з урахуванням уточнених вимог.
Однак суд апеляційної інстанції дійшов іншого висновку, зазначив, що право позивача на уточнення позовної заяви може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді шляхом подання до суду відповідної письмової заяви.
За висновком апеляційного суду, суд першої інстанції в підготовчому провадженні, а також розглядаючи позов по суті, не витребував обґрунтованого розрахунку позовних вимог, а вийшов з приблизних оцінок розміру позовних вимог, що є неприпустимим з огляду на характер спірних правовідносин, які виникли з кредитного договору.
Апеляційним судом зазначено, що кредитні правовідносини виникають внаслідок укладення кредитного договору, який за змістом ст. 1054 Цивільного кодексу, є договором про надання банком або іншою фінансовою установою (кредитодавцем) позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. відтак, однією з істотних умов договору є розмір кредиту та розмір процентів, які визначені договором за користування кредитом. Таким чином, у коло обставин, які досліджуються і встановлюються судом у справах, що випливають з кредитних правовідносин, входить сума боргу, нарахована позивачем у відповідності з умовами договору, яка не може бути визначена приблизно (неточно).
Судом апеляційної інстанції було зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної Марини Анатоліївни надати апеляційному суду письмові пояснення щодо розрахунку відсотків за користування кредитом відповідно до умов кредитного договору. Однак, таких пояснень суду апеляційної інстанції не надано.
За висновком апеляційного суду, ігнорування стороною вимог суду щодо надання вичерпних пояснень щодо предмета спору унеможливлює встановлення істини у цій справі і забезпечення судового розгляду у відповідності до задекларованих у статті 2 ГПК України засад господарського судочинства, тому на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України залишив позов без розгляду, у зв`язку з тим, що позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Не погоджуючись з висновком апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.
За доводами скаржника, наданий ним розрахунок є обґрунтованим, формується автоматично, без можливості якимось чином вплинути на зазначені в ньому суми та періоди заборгованості, вважає, що поданою ним заявою лише уточнено позовні вимоги, не змінено ані предмет, ані підставу позову, відтак судом апеляційної інстанції безпідставно скасовано обґрунтоване рішення місцевого суду та залишено позов без розгляду.
Заслухавши доповідь головуючого судді, переглянувши в порядку ст. 300 ГПК України в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.