Постанова
іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 754/8430/15-к
провадження № 51-2202км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Трутенко А. Ю.,
прокурора Дехтярук О. К.,
захисника Іщенка О. Б.,
засудженого ОСОБА_1,
законного
представника ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Іщенка О. Б. на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 15 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 31 січня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100030004261, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 13 квітня по 30 жовтня 2015 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення. Судом вирішено цивільні позови, долю речових доказів та судових витрат.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 12 квітня 2015 року приблизно о 23:10, перебуваючи біля будинку № 11а по вул. Драйзера в м. Києві, в ході словесного конфлікту з потерпілим ОСОБА_3, що виник на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно, з метою вбивства, гострим предметом, що має колюче-ріжучі властивості, до яких відноситься клинок ножа, який дістав з правої кишені шортів, наніс потерпілому ОСОБА_3 один удар в область грудної клітки зліва, спричинивши потерпілому тяжке тілесне ушкодження, один удар в область грудної клітки зліва та живота, спричинивши потерпілому тяжке тілесне ушкодження та не менше чотирьох ударів по тілу, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран грудної клітки зліва (непроникаюча у плевральну порожнину), попереку, сідниці та лівого стегна. Після цього ОСОБА_1 з місця події зник, не довівши злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_3 було доставлено до лікарні та надано кваліфіковану медичну допомогу, що врятувало життя останнього.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, задовольнив частково апеляційну скаргу захисника Іщенка О. Б. Вирок районного суду змінив, перекваліфікував дії засудженого ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК на ч. 1 ст. 121 КК та призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 121 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В решті вирок залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку захисника, обвинувальний акт у кримінальному провадженні складено не уповноваженою на складання такого акту особою, а досудове слідство проведено незаконно, що призвело до порушення права засудженого на захист. Захисник вважає, що всупереч вимог КПК, суд визнав засудженого винним у пред`явленому обвинуваченні замість визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення, що також залишилось поза увагою апеляційного суду. Крім того, при призначенні покарання суд належним чином не врахував особу винного та обставини вчинення кримінального правопорушення.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити, а також просив пом`якшити засудженому покарання. Засуджений та його законний представник підтримали касаційну скаргу захисника та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до положень ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі статтями 373, 374 КПК, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання. У резолютивній частині вироку зазначаються: прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення закінченого замаху на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
При цьому, суд погодився з органом досудового розслідування в частині пред`явленого обвинувачення та правової кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК, а тому призначив ОСОБА_1 покарання за цим законом, що повністю узгоджується з вищевказаними вимогами КПК.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 під час судового розгляду у місцевому суді винуватість у вчиненні інкримінованого злочину не визнав, проте підтвердив, що під час бійки він ножем наносив удари потерпілому та не заперечував, що міг нанести удари, які зазначені в обвинувальному акті, при обставинах вказаних ним у суді. В подальшому ОСОБА_1 частково визнав винуватість у вчиненні злочину, при цьому зазначив, що умислу на вбивство потерпілого у нього не було, удари він наносив хаотично, після чого не розуміючи наслідків втік, та потім, перелякавшись, викинув ніж.
Суд апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду заслухав пояснення засудженого, його законного представника та захисника, пояснення прокурора, потерпілого та його представника, допитав свідків, експерта, призначив проведення слідчого експерименту, частково дослідив матеріали провадження, провів судові дебати та вислухавав останнє слово засудженого ОСОБА_1 й дійшов висновку про необхідність перекваліфікації дій останнього з ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК на ч. 1 ст. 121 КК.
Перевіряючи матеріали кримінального провадження, колегією суддів встановлено, що висновок апеляційного суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_3 зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин вчиненого злочину, підтверджених доказами, які було досліджено, перевірено та оцінено під час апеляційного розгляду. Дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК кваліфіковано правильно.
Доводи захисника про те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 складено не уповноваженою на складання такого акту особою, на думку Суду, є необґрунтованими виходячи з нижченаведеного.
Відповідно до ст. 291 КПК обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. Також у вказаній статті визначено, які відомості має містити обвинувальний акт та, що до нього додається.
В ст. 293 КПК визначено, що одночасно з переданням обвинувального акта, до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику.
Згідно зі ст. 314 КПК, суд після отримання обвинувального акта, не пізніше п`яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.
У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК. Зокрема, якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному; у документі наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; він не підписаний слідчим (крім випадків, коли прокурор склав його самостійно) чи не затверджений прокурором; до нього не долучено передбачені законом додатки.
Крім того, якщо під час підготовчого судового засідання буде з`ясовано, що обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування не були вручені обвинуваченому, суд повертає їх прокурору.
Про повернення матеріалів кримінального провадження (обвинувального акта) прокурору суд постановляє ухвалу, якою зобов`язує прокурора усунути виявлені недоліки. Ухвала негайно направляється прокурору для усунення зазначених у ній недоліків обвинувального акта.
Разом з цим, проведення будь-яких слідчих або інших процесуальних дій, окрім тих, що зазначені в ухвалі про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні не допускається. Докази, отримані при проведенні процесуальних дій, не визначених в ухвалі про повернення зазначених матеріалів кримінального провадження, згідно ч. 8 ст. 223 КПК мають визнаватися недопустимими.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 30 липня 2015 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року, обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 було повернуто прокурору для усунення виявлених недоліків.
Після усунення недоліків, відповідно до вимог ст. 291 КПК прокурором було направлено обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 до Деснянського районного суду м. Києва.