Постанова
Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 235/4178/16-к
провадження № 51-533км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Шевченко О.О.,
в режимі відеоконференції
виправданого ОСОБА_1
захисника Кадієвського О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2018 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22016050000000024, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 11 червня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватими у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України та виправдано його у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він у період часу з 28 січня по 30 січня 2016 року, діючи умисно, з метою дестабілізації політичної ситуації України, повалення її конституційного ладу та вчинення злочинів проти громадської безпеки, сприяв діяльності терористичної організації "Донецька народна республіка" (далі "ДНР").
Так, 25 січня 2016 року о 15:52, 27 січня 2016 року о 17:58 та 28 січня 2016 року о 00:05 ОСОБА_2, матеріали стосовно якого судом виділені в окреме провадження (далі - ОСОБА_2 ), будучи оперуповноваженим Красноармійського ВП ГУ НП в Донецькій області, перебуваючи у м. Покровську (м. Красноармійську) Донецької області, за допомогою мобільного телефону з номером НОМЕР_1 зв`язувався зі своїм рідним братом ОСОБА_3, який є представником терористичної організації "ДНР", та отримав від останнього вказівки зібрати відомості про діяльність та особисті дані працівників правоохоронних органів і військовослужбовців ЗСУ, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції (далі АТО), з метою їх використання представниками терористичної організації "ДНР" для перешкоджання виконанню ними службових обов`язків в зоні проведення АТО.
На виконання вказівок свого брата, у період часу з 25 січня по 28 січня 2016 року ОСОБА_2 , діючи умисно, розуміючи суспільну небезпечність своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, поділяючи погляди учасників та мету терористичної організації "ДНР", здійснив збір необхідних відомостей шляхом аналізу контактних номерів телефонів, які йому стали відомі у зв`язку зі службовою діяльністю, а також встановлення додаткових відомостей шляхом використання робочих зв`язків.
Після цього, достовірно знаючи, що його знайомий ОСОБА_1 періодично здійснює виїзди на непідконтрольну діючій владі територію, а саме до міста Донецька Донецької області, 28 січня 2016 приблизно о 16:30, більш точного часу в ході проведення досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2 продиктував ОСОБА_1 номери мобільних телефонів та дані ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які брали участь у проведенні АТО та анкетні дані яких в ході слідства змінено, а ОСОБА_1, в свою чергу, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_2, записав вказані дані на аркуш паперу, який за вказівкою ОСОБА_2 мав передати 30 січня 2016 року його брату ОСОБА_3 у м. Донецьку Донецької області.
На виконання вказівки ОСОБА_2 30 січня 2016 року приблизно о 16:30, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , маючи при собі вказаний аркуш паперу із зазначеними відомостями, діючи умисно, розуміючи суспільну небезпечність своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, поділяючи погляди учасників та мету терористичної організації "ДНР", на своєму автомобілі ГАЗ- 24, реєстраційний номер НОМЕР_2, намагався перетнути лінію розмежування підконтрольної та непідконтрольної українській владі території Донецької області на КГТВВ "Мар`їнка", де його було затримано працівниками СБ України, в ході чого вилучено вищевказаний аркуш паперу із відомостями стосовно діючих працівників правоохоронних органів та військовослужбовців ЗСУ, які беруть участь у проведенні АТО.
Вказані дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 258-3 КК України - як інше сприяння діяльності терористичної організації.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому посилається на те, що допущені судом першої інстанції, а в подальшому й апеляційним судом, однобічність та неповнота судового розгляду призвели до невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування судом кримінального закону, оскільки судами неповно встановлено обставини, які мають значення для встановлення істини. Також, посилається на те, що судами не надано оцінки доказам, які безпосередньо вказують на вину виправданого. Стверджує, що судом в порушення вимог ст. 97 КПК України безпідставно визнано недопустимими доказами показання свідків обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Крім того, судом, на його думку, незаконно визнано допустимими докази сторони захисту, які не відкривалися стороні обвинувачення - показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 Вважає, що вирок суду не відповідає вимогам ч. 3 ст. 374 КПК України, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки апеляційний суд не виправив допущені судом першої інстанції порушення.
Позиції інших учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу. Захисник і виправданий заперечували проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України як обвинувальний, так і виправдувальний вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Як зазначено у ст. 374 КПКУкраїни, у мотивувальній частині виправдувального вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, із яких суд відкидає докази обвинувачення.
Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку.