Постанова
Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 607/17545/14-к
провадження № 51-6062км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Дехтярук О.К.,
засудженої ОСОБА_1,
захисника Сінкевича О.Г.,
в режимі відеоконференції:
захисника Іванкевича О.Я.,
засудженого ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 березня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 14 червня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014210010001524, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_2 ), такої, що не має судимості в силу вимог ч. 2 ст. 108 КК України,
у вчиненні злочину, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 березня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років. ОСОБА_4 засуджено за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 06 червня 2014 року до моменту вступу даного вироку в законну силу, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк її попереднього ув`язнення з 06 червня 2014 року до моменту вступу даного вироку в законну силу, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_2 та неповнолітню ОСОБА_1 визнано винними у вчиненні злочину за наступних обставин.
Так, 05 червня 2014 року, приблизно о 23:30, ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_2 і неповнолітньою ОСОБА_1 після спільного розпиття спиртних напоїв, зустрілися із знайомими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на зупинці громадського транспорту, що на вул. М. Кривоноса, 11а у м. Тернополі.
Перебуваючи на вказаній зупинці ОСОБА_5,. будучи у стані алкогольного сп`яніння, вступив у словесний конфлікт із випадковим перехожим ОСОБА_8, який також перебував у стані алкогольного сп`яніння. В ході словесного конфлікту, який переріс у сутичку ОСОБА_8 наніс ОСОБА_5 близько двадцяти ударів кулаком в область обличчю, чим спричинив легкі тілесні ушкодження. Побачивши те, як ОСОБА_8 наносить удари по обличчі ОСОБА_5, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 з хуліганських мотивів. З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння в громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилось у зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, маючи на меті самоутвердитись в очах свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, що перебували поряд, демонструючи неповагу до особи ОСОБА_8, його людської гідності, байдужим ставленням до суспільних відносин, які забезпечують спокійний відпочинок громадян і дотримання правил поведінки в побуті, діючи з особливою зухвалістю, що виразилось в насильстві із заподіянням тілесних ушкоджень, безпричинно схопив за одяг ОСОБА_8 та утримуючи наніс удар зовнішньою поверхнею стопи в обличчя, привівши потерпілого у безпорадний стан. З метою доведення свого злочинного умислу до кінця, спрямованого на умисне вбивство ОСОБА_8 із хуліганських мотивів, ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії, почав наносити удари кулаком в життєво важливі органи потерпілого, а саме в обличчя та голову, після чого скочив колінами на обличчя та тулуб ОСОБА_8, коли той перебував в положенні лежачи. У той же час, у неповнолітньої ОСОБА_1, яка перебувала на місці події, виник умисел, направлений на умисне позбавлення життя ОСОБА_8 . З метою реалізації свого злочинного умислу, поряд із ОСОБА_2, який з метою умисного вбивства ОСОБА_8 наносив йому удари по обличчі та голові, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, однак усвідомлюючи свої дії та керуючи ними, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилось у зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, з хуліганських мотивів, демонструючи неповагу до особи ОСОБА_8 його людської гідності, байдужим ставленням до суспільних відносин, які забезпечують спокійний відпочинок громадян і дотримання правил поведінки в побуті, діючи з особливою зухвалістю, що виразилось у насильстві із заподіянням тілесних ушкоджень, підняла з поверхні землі дерев`яний предмет по типу бейсбольної бити, який лежав поряд із ОСОБА_8 і скориставшись безпорадним станом потерпілого, нанесла декілька ударів у життєво важливі органи, а саме по обличчю та голові потерпілого.
Своїми діями, які виразились в умисному протиправному позбавленні життя, тобто умисному вбивстві ОСОБА_8, неповнолітня ОСОБА_1 із ОСОБА_2, внаслідок явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, без будь-якої причини, відкрито нехтуючи встановленим у суспільстві порядком, спричинили ОСОБА_8 масивні травми м`яких тканин обличчя, з розтрощенням кісток лицевого та частково мозкового черепа, крововиливами над і під оболонки та в речовину головного мозку, від яких він помер на місці події. Крім цього, злочинними діями ОСОБА_2 і неповнолітньої ОСОБА_1 грубо порушено громадський порядок, а саме суспільні відносини, які забезпечують спокійний відпочинок і дотримання правил поведінки у побуті, а також заподіяно шкоду особистим інтересам потерпілого ОСОБА_8, наданим йому Конституцією України правам на повагу до гідності, свободу та особисту недоторканість.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 14 червня 2017 року вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 змінено. Призначено: ОСОБА_2 за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років 6 місяців; ОСОБА_1 за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років 6 місяців.
Відповідно до ст. 404 КПК України, виключено зі вступної частини вироку посилання на судимість ОСОБА_1 вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 липня 2014 року за ч. 2 ст. 125 КК України.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_2 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 06 червня 2014 року по 14 червня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк її попереднього ув`язнення з 06 червня 2014 року по 14 червня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Судові рішення щодо ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції не оскаржуються.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що вчинене ним кримінальне правопорушення, не містить складу злочину, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України і він діяв в умовах необхідної оборони. Заперечує вчинення злочину з хуліганських мотивів. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведено неповно та однобічно, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. При цьому зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України та у ній всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не надано належну оцінку доводам апеляційної скарги захисника.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисники, засуджений ОСОБА_2, а також засуджена ОСОБА_1 підтримали подану касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 та просили скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж ту, яку дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.