Постанова
Іменем України
15 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 496/459/15-ц
провадження № 61-32430св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 27 червня 2017 року у складі колегії суддів: Плавич Н. Д., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 з про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 15 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним інвестиційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11095119000, за умовами якого та додаткових угод до нього банк надав позичальнику кредит у розмірі 269 000,00 доларів США. Посилаючись на те, що позичальник не належним чином виконує зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило задовольнити позов.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа переглядалася судами неодноразово.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 09 квітня 2015 року в позові відмовлено (т. 1, а. с.154-156).
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що пунктом10.2 кредитного договору встановлено, що банк не пізніше ніж за 14 календарних днів повинен повідомити відповідача шляхом направлення поштовою рекомендованого листа про збільшення процентної ставки на адресу позичальника, що вказана в розділі 13. Такий новий розмір процентної ставки за договором починає застосовуватись з дати, що буде вказана у повідомленні банку до позичальника, без укладення сторонами відповідної угоди про внесення змін (а .с. 23-24), однак документів на підтвердження виконання цього пункту кредитного договору позивачем не надано.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 06 серпня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість у розмірі 294 934,28 доларів США, з яких: 244 839,11 доларів США - заборгованість за кредитом, 50 095,17 доларів США - за процентами, 295 747,47 грн - пеня станом на 25 березня 2015 року, з яких: 60 249,37 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 235 498,10 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2015 року рішення Апеляційного суду Одеської області від 06 серпня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до цього суду.
Ухвалу суду касаційної інстанції мотивовано тим, що відомості про направлення банком позичальнику повідомлення про збільшення процентної ставки відповідно до пункту 10.2 договору про надання споживчого кредиту протягом семи календарних днів з дати її збільшення, в якому мав бути зазначений новий розмір процентної ставки та дата, з якої розпочато її застосування, відсутні. Апеляційним судом не з`ясовано, чи направлялось таке повідомлення, а якщо не направлялось, то які наслідки тягне за собою вказане невиконання умов договору і чи не свідчить таке про незаконність дій банку щодо застосування підвищеної процентної ставки, а, відповідно, і впливати на правильність визначення розміру заборгованості. У рішенні апеляційного суду розрахунки розміру пені з урахуванням умов договору, якими встановлено її обчислення, не зазначено.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 27 червня 2017 року рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09 квітня 2015 року скасовано. Позов ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11095119000 від 15 грудня 2006 року у розмірі 294 934,28 доларів США, з яких: 244 839,11 доларів США - кредитна заборгованість; 50 095,17 доларів США - заборгованість за процентами; 60 249,37 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 176 323,09 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції перевірено, чи виконано банком умови пункту 10.2 кредитного договору, зокрема в матеріалах справи є лист за № 183784 від 22 лютого 2008 року відповідно до якого позивач (банк) інформує відповідача, що у разі порушення останнім умов кредитного договору, зокрема, неналежного виконання умов кредитного договору, позивач (банк) з дати виникнення простроченої суми основного боргу, нараховуватиме на прострочену суму основного боргу підвищені проценти, а саме в розмірі збільшеної двічі від діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу. В листі зазначено, що "продовження Вами користування кредитом за кредитним договором вважається вираженням Вами згоди стосовно умов викладених у даному повідомленні щодо порядку нарахування процентів на прострочену суму основного боргу". Вказаний лист позичальнику ОСОБА_1 направлено та ним особисто отримано 28 лютого 2008 року (т. 1, а. с. 175-177).Сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам зменшено з 235 498,10 грн до 176 323,09 грн, враховуючи доводи представника відповідача щодо щомісячного коливання курсу долара до гривні на дату нарахування пені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на судове рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21 серпня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ПАТ "УкрСиббанк" на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції не було належним чином досліджено нові докази, а саме альтернативні розрахунки ОСОБА_1 пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та розрахунки пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.
Судом апеляційної інстанції не встановлено належних та достовірних доказів щодо правомірності підвищення процентної ставки та не взято до уваги порушення банком положень Закону України "Про захист прав споживачів".
Судом апеляційної інстанції не наведено обґрунтованість нарахованої банком пені та підстав дострокового стягнення з відповідача кредитної заборгованості.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
Заперечення на касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції належним чином встановлено дотримання банком вимог закону та умов укладеного між сторонами договору, зокрема щодо повідомлення відповідача про застосування збільшеної процентної ставки з урахуванням встановлених у справі фактичних обставин.
Ухвалюючи рішення про дострокове стягнення кредитної заборгованості, судом апеляційної інстанції встановлено наявність заборгованості за укладеним між сторонами кредитним договором.
Судом апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням вимог касаційного суду, які були зазначені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2015 року, які стали підставою для направлення справи на новий розгляд.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15 грудня 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11095119000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 269 000,00 доларів США зі сплатою 9,5 % річних строком до 15 грудня 2027 року.
25 вересня 2008 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту, відповідно до якої сторони домовились змінити пункти 1.2.2, 1.3.3 кредитного договору, встановити строк сплати процентів із 1 до 15 числа кожного місяця, наступного за тим, за які нараховані проценти.
15 грудня 2008 р між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання споживчого кредиту, за умовами якої погашення нарахованих процентів відбувається з 1 до 25 числа кожного місяця, наступного за тим, за які були нараховані проценти.
23 березня 2009 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 договору про надання споживчого кредиту, відповідно до якої сторони змінили кінцевий термін повернення кредиту на 15 грудня 2032 року.
02 жовтня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору про надання споживчого кредиту, згідно якої сторони домовились викласти додаток № 1 до договору у редакції, що додається.
20 серпня 2010 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 4 до договору про надання споживчого кредиту, відповідно до якої сторони домовились змінити: схему погашення кредиту, день сплати ануїтетного платежу - 25 число кожного календарного місяця строку кредитування; процентна ставка в період із 20 серпня 2010 року до 24 серпня 2011 року встановлюється у розмірі 6,5438 % річних, у період із 25 серпня 2011 року до 24 серпня 2013 року - в розмірі 7,744 % річних, у період із 25 серпня 2013 року до закінчення строку дії кредитного договору - в розмірі 10,84 %; для ідентифікації кредитного договору в системі обліку банку можуть використовуватись, як номер зазначений при його укладанні - № 11095119000 так і № 11095119001; розмір ануїтетного платежу в період із 25 вересня 2010 року до 25 серпня 2011 року становить 1 810,00 доларів США, в період із 25 вересня 2011 року до 25 серпня 2013 року - 2 000,00 доларів США, в період із 25 вересня 2013 року до закінчення строку дії кредитного договору - 2 467,92 доларів США.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.