Постанова
Іменем України
15 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 758/13496/15-ц
провадження № 61-29358св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 квітня 2017 року у складі судді Васильченка О. В. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2017 року у складі колегії суддів: Усика Г. І., Невідомої Т. О., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (далі - ПАТ "Перший український міжнародний банк"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про визнання права порушеним, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, скасування заборони відчуження нерухомого майна, застосування наслідків недійсності правочину.
Позов обґрунтовано тим, що 24 березня 2008 року між нею та ЗАТ "Перший Український міжнародний банк" (правонаступником якого є ПАТ "Перший Український міжнародний банк") укладено кредитний договір № 6137004, відповідно до якого банк зобов`язувався в порядку та на умовах визначених договором, надати позивачеві грошові кошти у розмірі 45 000,00 доларів США, з процентною ставкою у розмірі 13,99 % річних, на строк до 24 березня 2023 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 24 березня 2008 року між ПАТ "Перший Український міжнародний банк" та нею і ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 6137085, за умовами якого в іпотеку передано однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що під час укладення кредитного договору відповідач порушив приписи Національного банку України та вимоги Закону України "Про захист прав споживачів" не надавши їй повної та достовірної інформації про сукупну вартість кредиту, суми абсолютного подорожчання кредиту, що кредитний договір нею було укладено під впливом обману зі сторони відповідача внаслідок ведення ним нечесної підприємницької діяльності, просила суд визнати її права порушеними; визнати недійсними кредитний договір від 24 березня 2008 року № 6137004 та договір іпотеки від 24 березня 2008 року № 6137085; скасувати заборону відчуження нерухомого майна: однокімнатної квартири АДРЕСА_1, накладеної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З. М., зареєстрованого в реєстрі з № 1722; застосувати наслідки недійсності правочину, визначені статтею 216 ЦК України, а саме зобов`язати сторони повернути все, що вони отримали на виконання умов кредитного договору від 24 березня 2008 року № 6137004.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 13 квітня 2017 року в позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні підстави для задоволення позову по суті заявлених позовних вимог, крім того вважав за необхідне задовольнити заяву відповідача про застосування строків позовної давності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційного інстанції
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 червня 2017 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 квітня 2017 року змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення посилання суду, як на підставу для відмови в позові, на застосування строку позовної давності. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що за наслідками розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення її прав відповідачем, зазначена підстава є самостійною для відмови в позові, застосування позовної давності, про сплив якої заявлено відповідачем, було б можливе лише за доведеності позову ОСОБА_1 та відсутності поважних причин для її поновлення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
07 серпня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
У листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ПАТ "Перший Український міжнародний банк" на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали обґрунтовану оцінку доказам, поданим позивачем.
Судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки кредитному договору, який за своїм змістом не відповідає вимогам законодавства України, порушує законні права та інтереси позивача, як споживача фінансових послуг, оскільки у ньому відсутні істотні умови договору споживчого кредиту.
Анкета-заява не надає повної та доступної інформації щодо різниці між ануїтетною та класичною схемою погашення кредиту, сумою абсолютного подорожчання кредиту при ануїтетній та класичній схемі, не містить інформації щодо умов кредитування за кредитами в гривнях, що позбавило позивача можливості здійснити свідомий вибір щодо валюти кредиту.
Судами першої та апеляційної інстанцій допущено неповне з`ясування обставин справи, які мають важливе значення для її правильного вирішення.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
Заперечення на касаційну скаргу мотивовано тим, що суди дійшли правильного висновку, що Анкета-заява є належним та допустимим доказом інформованості позивача про наявні форми кредитування, умови отримання та користування кредитом, тариф банку, про переваги та недоліки запропонованих схем кредитування, що свідчить про безпідставність вимог позивача.
Позивачу було відомо про те, що курс національної валюти щодо долара США не є незмінним, він має тенденцію постійної девальвації.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 24 березня 2008 року між ЗАТ "Перший Український міжнародний банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6137004, за умовами якого позивач отримала від банку кредитні кошти у розмірі 45 000,00 доларів США, з процентною ставкою 13,99 % річних, на строк до 24 березня 2023 року.
24 березня 2008 року між ЗАТ "Перший Український міжнародний банк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № 6137085, відповідно до якого банку передано в іпотеку однокімнатну квартиру загальною площею 31,60 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 1.1.2. договору іпотеки сторонами підписано також домовленість у формі "Суть та розмір основного зобов`язання, виконання якого забезпечується договором іпотеки", за умовами якої для повернення предмета іпотеки іпотекодавець - ОСОБА_1 має відповідно до Графіку повернення кредиту виплатити суму кредиту та сплатити проценти за його користування, який є додатком № 1 до кредитного договору від 24 березня 2008 року № 6137004.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).