Постанова
Іменем України
11 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 461/9426/15
провадження № 61-20894св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 13 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Бойко С. М., Мельничук О. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив, з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути матеріальну шкоду (враховуючи індекс інфляції за період з лютого 2015 року по липень 2016 року) у сумі 199 498, 06 грн за пошкодження нерухомого майна; 8 000 грн за проведення будівельно-технічного дослідження;19 803 грн упущеної вигоди; та 54 781, 45 грн моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20 травня 2014 року поділено в натурі майно між ним та відповідачем, яке є спільною сумісною власністю колишнього подружжя.
Однак, відповідач створює йому перешкоди у користуванні його часткою, не допускає до приміщень.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30 квітня 2014 року відповідача було зобов`язано не чинити йому перешкод у користуванні приміщеннями, розташованими по АДРЕСА_1, та передати йому ключі від приміщень.
На виконання рішення суду 03 грудня 2014 року йому було передано ключі від належних йому нежитлових приміщень, під час огляду яких він виявив їх руйнування та пошкодження.
Вважає, що відповідач навмисно знищила належне йому майно, внаслідок чого завдала йому матеріальних збитків на суму 144 146 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що позивач не довів факт завдання шкоди його майну, оскільки доказів, які б підтверджували, що встановлення складових приміщення були здійснені за його особисті кошти та належали йому ним не надано. Разом з тим, суд дійшов висновку про те, що відповідач, починаючи з 2007 року за власні кошти здійснила поліпшення спільного майна - нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 13 квітня 2017 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Апеляційний суд виходив з того, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували у чому полягає ця шкода, чим підтверджується факт її заподіяння, яких втрат немайнового характеру він зазнав та за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, з чого позивач виходив, оцінюючи заподіяну йому моральну шкоду у розмірі 54 781, 45 грн, а також наявність причинного зв`язку між заподіянням шкоди і протиправним діянням заподіювача, у зв`язку з чим дійшов висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю вимог.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 13 квітня 2017 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не проаналізував та не надав належної оцінки зібраним у справі доказам, зокрема, висновку будівельно-технічного дослідження від 04 лютого 2015 року, в якому наведений перелік пошкоджень елементів приміщення, чим допустив порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
В свою чергу апеляційним судом було порушено порядок дослідження та оцінки доказів, не відображено в рішенні суду наданих відомостей щодо дійсних обставин справи, а саме не зазначено про визнання представником відповідача у судовому засіданні факту демонтажу відповідачем належного позивачу майна, у зв`язку з чим винесено невмотивоване та необґрунтоване судове рішення, правовий висновок якого не ґрунтується на взаємозв`язку між належними доказами наданими сторонами та остаточними висновками суду.
Оскільки рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 січня 2017 року скасовано судом апеляційної інстанції, то в касаційному порядку не переглядається.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її матеріали з Галицького районного суду м. Львова.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11 травня 2018 року справу № 461/9426/15 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
ОСОБА_2 , через свого представника ОСОБА_3, подала до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу, в яких просила залишити її без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з листопада 2003 року по травень 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
За час шлюбу, на підставі договору купівлі-продажу від 14 листопада 2003 року, сторони придбали нежитлове приміщення у АДРЕСА_1, яке згідно свідоцтва про право власності від 30 червня 2005 року було зареєстровано на ОСОБА_1
Зазначене нежитлове приміщення складається з чотирьох поверхів. На першому поверсі розташований магазин (торговий зал), другий - четвертий поверхи містять офісно-побутові приміщення. Самочинно проведено реконструкцію з добудовою та надбудовою.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2012 року, нежитлове приміщення та будівельні матеріали, які були використані в ході його реконструкції, визнано об`єктом спільної сумісної власності подружжя, проведено їх поділ по Ѕ ідеальній частині кожному.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30 квітня 2014 року задоволено частково позов ОСОБА_1, зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні приміщеннями, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20 травня 2014 року задоволено частково позов ОСОБА_2, поділено в натурі майно, яке належало їм на праві спільної часткової власності, а саме: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 виділено у власність частину нежитлового приміщення та частину будівельних матеріалів, які були використані в ході реконструкції цього приміщення на АДРЕСА_1 на першому поверсі: приміщення № 3 площею 30, 00 кв.м, приміщення № 4 площею 64, 60 кв.м; на другому поверсі: частину приміщення № 7 площею 30, 00 кв.м; на третьому поверсі: частину приміщення № 12 площею 28, 0 кв.м, загальною вартістю 1 095 629 грн.