Постанова
Іменем України
11 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 556/1611/15-ц
провадження № 61-31175св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 18 січня 2017 року у складі судді Котик Л. О. та рішення Апеляційного суду Рівненської області від 25 травня 2017 року у складі колегії суддів: Григоренка М. П., Бондаренко Н. В., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила виділити їй в натурі 2/3 частки із спільної часткової власності житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 НОМЕР_1, яка складається з наступних приміщень: коридор 2-1, кладова 2-2, житлова 2-3, житлова 2-4, житлова 2-5, кухня 2-6, та надвірних будівель і споруд: вхідні східці "а2", сарай "Г", навіс "М", вбиральня "в", "1/2№1" огорожі, огорожа "НОМЕР_1", що становить цілу ідеальну частку.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 травня 1995 року належить на праві власності 2/3 частки будинку АДРЕСА_1, 1/3 частка цього будинку належить відповідачу ОСОБА_2 .
На даний час вона, як співвласник, бажає виділити у натурі належну їй частку у будинку, однак відповідач у добровільному порядку не бажає укласти договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна, у зв`язку з чим вона вимушена звернутися з даним позовом до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 18 січня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Виділено ОСОБА_1 в натурі 2/3 частки із спільної часткової власності житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 НОМЕР_1, наступні приміщення: коридор 2-1, площею 14, 8 кв.м; кладову 2-2, площею 4,6 кв.м; житлову 2-3, площею 9,7 кв.м; житлову 2-4, площею 13, 7 кв.м; житлову 2-5, площею 16, 0 кв.м; кухню 2-6, площею 11, 6 кв.м; та надвірні будівлі і споруди: вхідні східці "а2", сарай "Г", навіс "М", вбиральню "в", "1/2№1" огорожі, огорожа "№2", що становить цілу ідеальну частину.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на виділ в натурі своєї частки в житловому будинку з господарськими будовами, так як її частина є фактично відокремленою у вигляді окремої квартири з окремим входом і з даного приводу було отримано відповідні висновки щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна.
При цьому суд першої інстанції вважав, що реконструйована позивачем прибудова до житлового будинку "а1" (2-1 коридор, 2-2 кладова) не є самочинною та її наявність не порушує законні права та інтереси інших осіб.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 25 травня 2017 року рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 18 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач не надала суду належних доказів, що реконструкція прибудови до житлового будинку "а1" (2-1 коридор, 2-2 кладова) була здійснена нею із дотриманням встановленого законом порядку і що ця прибудова не порушує права та інтереси інших осіб, а оскільки об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна, не підлягають виділу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Апеляційного суду Рівненської області від 25 травня 2017 року та залишити в силі рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 18 січня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що у суду апеляційної інстанції не було достатніх підстав вважати добудову самочинною, оскільки вона надала суду технічний паспорт, виготовлений у вересні 2015 року, в якому відсутній штамп про самочинне будівництво, що свідчить про відсутність самочинно збудованих приміщень та законність будівництва об`єктів, які в ньому зазначені.
Окрім цього, факт відсутності самочинної реконструкції підтверджується постановою Володимирецького районного суду від 17 червня 2016 року, що набрала законної сили, якою скасовано постанову Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області від 15 грудня 2015 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за самочинне будівництво.
Вважає, що апеляційний суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 357 ЦК України, згідно з якою співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їх права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її матеріали з Володимирецького районного суду Рівненської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
25 травня 2018 року справу № 556/1611/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
ОСОБА_2 подав до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а рішення Апеляційного суду Рівненської області від 25 травня 2017 року без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Встановлено, що ОСОБА_1 є власником 2/3 частин житлового будинку з господарськими будовами по АДРЕСА_1, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом від 06 травня 1995 року, реєстровий № 1166.
Власником 1/3 частки цього будинку є відповідач ОСОБА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу від 22 травня 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Володимирецької нотаріальної контори, реєстровий № 1213.
Право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на дані частки зареєстровано в Комунальному підприємстві "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради.
Суди встановили, що між сторонами у справі склався певний порядок користування житловим будинком з господарськими будовами, розташованим по АДРЕСА_1, а саме: позивач користується частиною будинку, яка позначена в технічному паспорті як квартира НОМЕР_1 , а відповідач користується частиною будинку, яка позначена як квартира НОМЕР_2 .
Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно із частинами першою, третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.