Постанова
Іменем України
11 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 156/1047/16-ц
провадження № 61-32973св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Фермерське господарство "Агроінвест-Топилище",
відповідач - ОСОБА_1,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 13 квітня 2017 року у складі судді Нєвєрова І. М. та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 15 червня 2017 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Грушицького А. І., Данилюк В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року Фермерське господарство "Агроінвест-Топилище" (далі - ФГ "Агроінвест-Топилище") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило визнати поновленим договір оренди землельної ділянки площею 3, 70 га, розташованої на території Топилищенської сільської ради Іваничівського району Волинської області, кадастровий номер 0721188500:02:000:0076, укладений 06 серпня 2009 року з ОСОБА_1 та зареєстрований Іваничівським районним відділом Волинської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" за № 040908400004.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 06 серпня 2009 року уклало з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки, розташованої в адміністративно-територіальних межах Топилищенської сільської ради Іваничівського району Волинської області строком на сім років. Зазначений договір зареєстрований в Іваничівському районному відділі Волинської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 06 серпня 2009 року.
ФГ "Агроінвест-Топилище" зазначало, що належно, повно та своєчасно виконувало взяті на себе зобов`язання за договором оренди. Жодних зауважень та заперечень з боку відповідача не надходило. Після закінчення строку дії договору оренди землі продовжує користуватися земельною ділянкою, оскільки від орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору не надходили заперечення щодо поновлення договору землі, відтак він поновлений на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Враховуючи наведене, ФГ "Агроінвест-Топилище" просило позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 13 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 15 червня 2017 року, у задоволенні позову ФГ "Агроінвест-Топилище" відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач порушив процедуру та не дотримався строку реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди землі, які визначені статтею 33 Закону України "Про оренду землі", тому відсутні підстави для визнання вказаного договору поновленим.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2017 року ФГ "Агроінвест-Топилище" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 13 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 15 червня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначало, що відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" поновлення договору оренди землі відбувається на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.
Договір оренди землі діяв до 06 серпня 2016 року, тому починаючи з 07 серпня 2016 року орендодавець при наявності заперечень у поновленні договору, повинен був надіслати лист-повідомлення про свої заперечення у поновленні договору. Разом з тим, такий лист фермерське господарство не отримувало.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
31 травня 2018 року справу № 156/1047/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 06 серпня 2009 між ОСОБА_1 та ФГ "Агроінвест-Топилище" укладено договір оренди земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності відповідачу згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1№114034, строком на сім років.
Договір оренди землі відповідно до вимог статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" набрав чинності після його державної реєстрації 06 серпня 2009 року в Іваничівському районному відділі Волинської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".
Строк договору оренди землі закінчився 06 серпня 2016 року.
Пунктом 8 цього договору передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Суди встановили, що ФГ "Агроінвест-Топилище" 31 жовтня 2016 року, тобто після закінчення строку дії договору, направив на адресу відповідача супровідний лист, у якому повідомило ОСОБА_1 про поновлення строку дії договору оренди землі на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором.
Разом із супровідним листом орендодавцю був направлений на узгодження та підписання проект договору землі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.