ПОСТАНОВА
Іменем України
15 листопада 2019 року
Київ
справа №822/1944/16
адміністративне провадження №К/9901/38591/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 822/1944/16
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської Олени Степанівни
третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської Олени Степанівни (далі - відповідач, Уповноважена особа Фонду), за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - третя особа, ФГВФО), у якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті вимог ОСОБА_1 як кредитора АТ "Банк "Фінанси та кредит" та поновити строк на включення ОСОБА_1 до реєстру вимог акцептованих кредиторів Акціонерного товариства "Банк "Фінанси і кредит" та зобов`язати відповідача внести зміни до реєстру акцептованих вкладів фізичних осіб Акціонерного товариства "Банк "Фінанси і кредит" в частині включення ОСОБА_1 з розрахунковою сумою 258656,24 грн. до відповідної черги реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства "Банк "Фінанси і кредит" з одночасним внесенням пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб змін до реєстру акцептованих вимог.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в порушення норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ОСОБА_1 не включено до реєстру вимог акцептованих кредиторів Акціонерного товариства "Банк "Фінанси і кредит". Вказала, що вона несвоєчасно звернулася з заявою у зв`язку з перебуванням за межами України та не володінням інформацією про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, опублікованою в газеті "Голос України".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем з урахуванням положень статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" №4452-VI від 23 лютого 2012 року (далі - Закон №4452-VI) вчинено всі передбачені Законом дії щодо інформування вкладників про ліквідацію Банку, а перебування позивача за кордоном не позбавляло можливості дізнатися про початок ліквідаційної процедури Банку на офіційній сторінці Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в мережі Інтернет.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного Суду України, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 29 березня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 822/1944/16, витребувано матеріали справи.
Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 листопада 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року прийнято до свого провадження справу № 822/1944/16 та рекомендовано надати сторонам додаткові письмові пояснення у межах доводів касаційної скарги.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Фінанси та кредит" укладено договір-заявку про банківський строковий вклад (депозит) № 8866/ 370-13, відповідно до якого вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в іноземній валюті в сумі 15000,00 євро на строк з 28 серпня 2013 року по 02 вересня 2014 року.
02 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" укладено договір-заяву про банківський строковий вклад (депозит) "Пенсійний" на 370 днів в національній валюті № 12593/370-13, відповідно до якого вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в сумі 3000,00 грн. на строк з 02 грудня 2013 року по 07 грудня 2014 року.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 "Про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській О.С.
На офіційному сайті Фонду за посиланням http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/145-at-bank-finansy-ta-kredyt/2635-rozpochynaiutsia-vyplaty-vkladnykam-at-bank-finansy-ta-kredyt опубліковано оголошення про те, що з 04 листопада 2015 року ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" розпочинає виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився до 01 листопада 2015 року включно та за договорами поточного банківського рахунку.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18 грудня 2015 року № 230 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку".
01 вересня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 1703, згідно якого призначено уповноважену особу та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Банк "Фінанси та кредит", визначені статтями 37, 38, 47-52, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку визначеному Законом ОСОБА_2 з 05 вересня 2016 року.
Інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам АТ "Банк "Фінанси та кредит" опубліковано в газеті "Голос України" від 23 грудня 2015 року №242 (6246).
На офіційній сторінці в мережі Інтернет Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано інформацію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку.
У червні 2016 року представник позивача звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з заявою про повернення їй коштів.
Згідно відповіді Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30 червня 2016 року № 37-036-28693/16, уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування вищезазначених відомостей. Будь-які відомості, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними.
ОСОБА_1 у період з 14 травня 2015 року по 07 лютого 2016 року перебувала за кордоном.
Вважаючи, що строк пропущено з поважних причин, а дії відповідача щодо відмови у прийнятті вимог ОСОБА_1 як кредитора АТ "Банк "Фінанси та кредит" протиправними, позивач звернулася з позовом до суду.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що позивач, перебуваючи за кордоном, була позбавлена можливості самостійно звернутися із заявою про включення до реєстру акцептованих вимог, оскільки до 10 лютого 2016 року вона не мала представника і лише після повернення в Україну, позивачем одразу видано довіреність ОСОБА_3 .
Від учасників справи відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, зокрема, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).
У цій справі спір виник стосовно зобов`язання відповідача внести зміни до реєстру акцептованих вкладів фізичних осіб Акціонерного товариства "Банк "Фінанси і кредит" в частині включення ОСОБА_1 до реєстру вимог акцептованих кредиторів.
Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI) установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
Відповідно до частини п`ятої статті 34 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини другої статті 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.