ПОСТАНОВА
Іменем України
12 листопада 2019 року
Київ
справа №826/6948/16
адміністративне провадження №К/9901/3912/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Будремкомплект" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 (головуючий суддя Кузьмишина О.М., судді: Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.) у справі №826/6948/16 за позовом Приватного підприємства "Будремкомплект" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ПП "Будремкомплект" звернулося до адміністративного суду з позовом до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Окружного адміністративного суду від 27.04.2017 позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017, скасовано постанову Окружного адміністративного суду від 27.04.2017, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції ПП "Будремкомплект" звернулося із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду від 27.04.2017.
В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального, процесуального права та неправильної правової оцінки обставин у справі. Як вказує позивач, господарські правовідносини між позивачем і контрагентом оформлені у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", належним чином підтверджуються відповідними первинними документами. Позивач наполягає, що пояснення керівника ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" щодо перереєстрації вказаного підприємства на своє ім`я без мети зайняття підприємницькою діяльністю, за винагороду, можуть мати доказову силу лише в тому випадку, якщо вони покладені в основу рішення суду по кримінальній справі. Як вважає позивач, висновки в акті перевірки про відсутність факту реального вчинення господарських операцій безпідставні, оскільки за даними операціями послуги були надані у повному обсязі, оплату проведено, господарські зобов`язання виконані належним чином, підтверджено подальше використання отриманих послуг.
У свою чергу, відповідачем подано до суду заперечення на касаційну скаргу, згідно якого податковий орган не погоджується з доводами позивача про підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Податковий орган, посилається на відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та здійснення фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, ненадання до перевірки документів, які підтверджують фактичне здійснення угод, відсутності документів, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції між її учасниками. Відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, яке не підлягає скасуванню.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги у справі №826/6948/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Будремкомплект" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 у справі №826/6948/16.
Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2019 справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 12.11.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Будремкомплект" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" за період з 01.11.2014 по 28.02.2015.
За результатами перевірки складено акт від 20.10.2015 №925/26-54-22-05-10/34427153.
В акті перевірки встановлено наступні порушення:
пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 135.4, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.2, 138.4, 138.8, 138.10 статті 138 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 30626,00грн. за 2014 рік;
пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті185, пунктів 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 83686,00грн.
На підставі акту перевірки податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 05.11.2015:
№0006922205, за яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 38283,00грн., в тому числі за основним платежем - 30626,00грн., за штрафними санкціями - 7 657,00грн.;
№0006932205, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 104608,00грн., в тому числі за основним платежем - 83686,00грн., за штрафними санкціями - 20922,00грн.
За наслідками адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Вважаючи прийняті податковим органом рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Постановою Окружного адміністративного суду від 27.04.2017 позов задоволено. Суд посилався на те, що при дослідженні первинних документів встановлено, що в вищезазначених документах зазначено, які послуги надавалися, всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить про здійснення господарських операцій в межах підприємницьких взаємовідносин, які є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову вказав, що надані під час перевірки документи не можуть слугувати підтвердженням того, що ПП "Будремкомплект" придбало послуги у ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт", а отже підприємство в порушення вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України віднесло до складу витрат вказану податковим органом суму. Колегія суддів дійшла висновку, що при винесенні постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи, оскільки колегією суддів досліджено первинні документи, надані позивачем, з яких вбачається, що спірні господарські операції не носять реального характеру.
Переглядаючи постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.
Судами з`ясовано, що у періоді, який підлягав перевірці ТОВ "Будремкомплект" перебувало у господарських взаємовідносинах з ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт".
ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" перебуває на обліку у ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області, стан платника - 65 платник з наступного року (основне місце обліку), керівник Зарудний Я.І. з 07.07.2014 по 30.11.2014, ОСОБА_1 з 01.12.2014 по дату складання акту перевірки.
Проведеною перевіркою ПП "Будремкомплект" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" за період 01.11.2014 по 28.02.2015, встановлено, що підприємство у перевіреному періоді у відповідності до наданих до перевірки документів, орендувало у ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" обладнання (пневмонагнітаюча станція - машина СО-242) та замовляло послуги з виконання підрядних робіт.
Згідно договору оренди обладнання від 30.10.2014 №1/А укладеного в м.Києві між ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт", іменоване надалі (Орендодавець), в особі директора ОСОБА_2, який діє на підставі статуту, з однієї сторони та ПП "Будремкомплект", іменоване надалі (Покупець) в особі директора ОСОБА_3 ., який діє на підставі статуту з іншого боку, уклали договір. Умовами договору передбачено надання підприємством ТОВ "Будівельна компанія "АКТО Моноліт" підприємству ПП "Будремкомплект" в строкове платне користування обладнання. ПП "Будремкомплект" надано до перевірки акт надання послуг оренди пневмонагнітаючої станції від 27.11.2014 №1 на суму 25320,00грн.