Постанова
Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 545/2263/16-к
провадження № 51-509км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.
суддів: Марчука О. П., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А. Ю.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
захисника Черевичної Ю. О. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170300000507, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Апатити Мурманської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, востаннє - за вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 16 січня 2013 року за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на строк 2 роки (згідно з ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області 27 лютого 2014 року цей строк скасовано та направлено в місця позбавлення волі на строк 3 роки), звільненого умовно-достроково з невідбутим строком на 6 місяців 10 днів),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 22 грудня 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 11 квітня 2016 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 10 квітня 2016 року близько 10:00 у будинку АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_2, умисно завдав останньому не менше 10 ударів дерев`яною битою в частину голови, тулубу та кінцівок, а також 5 ударів клинком ножа в ділянку сідниць, заподіявши потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило його смерть.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 20 грудня 2018 року залишив апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 - без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотань сторони захисту про дослідження доказів, а саме: допиту свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (не допитувались судом першої інстанції), та аудіозапису судових засідань від 4 жовтня та 19 вересня 2016 року щодо прослуховування показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 через невідповідність їхніх показань, зазначених у вироку тим, які вони давали в суді. Водночас стверджує, згаданий суд, не дослідивши безпосередньо вказані показання, дійшов помилкового висновку, що вказаним свідкам невідомі обставини кримінального правопорушення чи будь-які інші відомості, що стосуються цього злочину. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив та не дав вичерпних відповідей на доводи, наведені в апеляційній скарзі сторони захисту про неправильну юридичну оцінку діяння ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК, а також при призначенні покарання необґрунтовано не узяв до уваги обставини, які пом`якшують його покарання (визнання вини, щире каяття, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин, чи неправильної поведінки потерпілого), тому постановив судове рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та йогозахисник Черевична Ю. О., які узяли участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, підтримали касаційну скаргу, просили ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
У суді касаційної інстанції прокурор заперечила проти задоволення касаційних вимог засудженого і просила оскаржене судове рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
За нормами ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу,які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Так, у касаційній скарзі засуджений вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які, зокрема, полягали у тому, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи, наведені у його апеляційній скарзі, а також безпідставно відмовив в задоволенні їх клопотань про допит свідків та дослідження аудіозапису судових засідань.
Перевіривши зазначені доводи, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими.