|
| |
|
|
|
Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа №553/1293/18
провадження № 51-2998 км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого Святської О.В.,
суддів Вус С.М., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
прокурора Подоляка М.С.
представника цивільного відповідача Панкова Д.В.
розглянувши касаційну скаргу цивільного відповідача - представника ПАТ "Страхова компанія "Країна" - Панкова Дмитра Володимировича на вирок Ленінського районного суду міста Полтави від 13 грудня 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 Кримінального Кодексу України (далі - КК) в частині вирішення цивільного позову,
встановив:
Вироком Ленінського районного суду міста Полтави від 13 грудня 2018 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Лизогубівка Харківського району Харківської області, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав,
засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 8500 грн без позбавлення права керувати транспортними засобами. Прийнято відмову потерпілого ОСОБА_2 від позовних вимог до ТОВ АТП "АМО" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та провадження в цій частині цивільного позову закрито; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" на користь потерпілого ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 ( десять тисяч) грн. 00 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз в сумі 1716 грн. 00 коп.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 03 березня 2018 року приблизно об 11 год. 25 хв., керуючи автомобілем марки "ГАЗ 3302", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом зі сторони бульвару Б. Хмельницького в місті Полтаві у напрямку вул. Небесної Сотні, 116-а, в порушення п.п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, перед початком руху заднім ходом не переконався у безпеці виконання свого маневру, розпочав рух та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, який в цей момент знаходився позаду автомобіля, допустив наїзд на нього, внаслідок чого потерпілому заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2019 року вирок Ленінського районного суду міста Полтави від 13 грудня 2018 року залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, які її подала
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача, не оспорюючи фактичних обставин справи, правильності кваліфікації дій засудженого та призначене йому судом покарання, порушує питання про скасування вироку Ленінського районного суду міста Полтави від 13 грудня 2018 року та ухвали Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2019 року в частині задоволення цивільного позову ОСОБА_2 до ПАТ "СК Країна" та призначення нового розгляду провадження в цій частині у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм кримінального процесуального законодавства, а саме ст. ст. 128, 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) - ухвалення необґрунтованого та незаконного рішення внаслідок порушення порядку оцінки доказів. Зазначає, що позовну заяву до ПАТ "СК" Країна" було подано до суду після початку судового розгляду справи, потерпілим ОСОБА_2 не дотримано передбаченого законодавством порядку звернення для отримання страхового відшкодування. Зазначив про помилковість розрахунку судом першої інстанції розміру моральної шкоди всупереч Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що залишено поза увагою апеляційного суду.
Позиції інших учасників судового провадження
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
У судовому засіданні представник цивільного відповідача підтримав доводи касаційної скарги.
Прокурор, що представляв державне обвинувачення під час касаційного розгляду, вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, думку представника цивільного відповідача, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, дійшла наступних висновків.
Відповідно ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч. 1 ст. 129 КПК суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру цивільного позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Частиною 5 ст. 128 КПК передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у звʼязку з цивільним позовом, не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.