Постанова
Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 645/3602/16-ц
провадження № 61-26985св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Харківської області від 04 травня 2017 року у складі колегії суддів: Шаповал Н. М., Швецової Л. А., Хорошевського О. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про витребування автомобіля із чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки АUDI, модель Q7, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
02 червня 2015 року ним було видано нотаріально посвідчену довіреність на право користування (експлуатації) та розпорядження автомобілем марки АUDI, модель Q7, 2013 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_2 , на ім`я ОСОБА_4 Зазначена довіреність посвідчена 02 червня 2015 року приватним нотаріусом ХМНО Беленісовою О. І., реєстраційний № 511. У цей же день 02 червня 2015 року позивач передав ОСОБА_4 вказаний автомобіль.
01 березня 2016 року ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, у порядку передоручення видав нотаріальну посвідчену довіреність на право користування (експлуатації) та розпорядження вказаним автомобілем на ім`я ОСОБА_2, ОСОБА_3 01 березня 2016 року ОСОБА_4 передав ОСОБА_2, ОСОБА_3 вказаний автомобіль.
У встановленому законом порядку ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_1, не повідомив його про те, що 01 березня 2016 року він передав ОСОБА_2 , ОСОБА_3 спірний автомобіль.
23 липня 2016 року ОСОБА_1 подав нотаріально посвідчену заяву, якою скасував довіреність, видану 01 березня 2016 року ОСОБА_4, який діяв від його імені на підставі довіреності, виданої 02 червня 2015 року.
23 липня 2016 року телеграфним способом позивач письмово повідомив ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування нотаріально посвідченої довіреності, виданої 01 березня 2016 року ОСОБА_4 .
Позивач вважав, що відповідачі володіють належним йому автомобілем без відповідної правової підстави і зобов`язані повернути йому зазначений автомобіль, оскільки вони відмовляються повернути автомобіль у добровільному порядку.
ОСОБА_1 просив витребувати від ОСОБА_2, ОСОБА_3 належний йому на праві власності автомобіль марки АUDI, модель Q7, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , транзитний номер НОМЕР_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2017 року у складі судді: Горпинич О. В., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Витребувано від ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 належний йому транспортний засіб - автомобіль марки АUDІ Q7, 2013 року випуску, чорного кольору, № двигуна НОМЕР_4, № кузова НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником спірного автомобілю, йому належить право володіти та розпоряджатись своїм майном . У зв`язку із скасуванням ОСОБА_1 довіреності на право користування та розпорядження автомобілем від 01 березня 2016 року, виданої ним на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 автомобіль підлягає поверненню його власнику. Згідно відповіді Регіонального сервісного центру в Харківській області від 24 січня 2017 року за № 31/20-303 автомобіль АUDI Q7 (2013), чорний, № двигуна НОМЕР_4, № кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, НОМЕР_5 від 13 травня 2015 року, належить ОСОБА_1, даний транспортний засіб знятий з обліку для реалізації, проте право власності на даний автомобіль не змінювалось. Доводи представника відповідача про те, що спірний автомобіль було продано ОСОБА_6 не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2017 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 липня 2016 року у вигляді заборони вчиняти дії щодо відчуження транспортного засобу марки АUDI, модель Q7, 2013 року випуску, номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред`явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений. Спірний автомобіль у ОСОБА_7 та ОСОБА_2 відсутній і він переданий ОСОБА_8, що підтверджується копією позовної заяви, поданої ОСОБА_8 31 жовтня 2016 року до суду до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спірний автомобіль. Згідно цієї позовної заяви ОСОБА_8 придбав у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спірний автомобіль, транспортний засіб знято з обліку в органах МВС, а тому він не може у встановленому законом порядку оформити автомобіль на своє ім`я. Доводи представника позивача про те, що транспортний засіб знаходиться саме у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не доведені. Оскільки позивачем не доведено, що транспортний засіб знаходиться саме у ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність підстав для його витребування у відповідачів. На підставі частини шостої статті 154 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) апеляційний суд зробив висновок про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 липня 2016 року.
Аргументи учасників справи
У червні 2017 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебувають у родинних стосунках, внаслідок чого ОСОБА_1 передав ОСОБА_4 у користування (експлуатацію) спірний автомобіль на підставі нотаріально посвідченої довіреності. 02 серпня 2015 року сталася пожежа за адресою: АДРЕСА_1 , де ОСОБА_4 здійснював підприємницьку діяльність із виробництва молочних продуктів, внаслідок якої майже повністю знищені його виробничі потужності останнього. Для відновлення виробництва ОСОБА_1 дозволив ОСОБА_4 здійснити продаж спірного автомобілю, а за виручені кошти провести ремонтно-відновлювальні роботи, здійснити закупівлю виробничою обладнання. ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4, що він може гарантовано, майже миттєво здійснити продаж зазначеного автомобіля за умови, що ОСОБА_4, від його продажу отримає 50 000 доларів США. 01 березня 2016 року ОСОБА_4 передав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спірний автомобіль разом із ключами, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, а також нотаріально передоручив право користування (експлуатації) ОСОБА_3 та ОСОБА_2, діючи на підставі довіреності, виданої власником автомобіля ОСОБА_1 . Крім того, на вимогу ОСОБА_2, ОСОБА_4, написав розписку, згідно якої ОСОБА_4 продасть спірний автомобіль ОСОБА_3 за 50 000 умовних одиниць.
Згодом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зняли спірний автомобіль із обліку в органах МВС України для продажу, отримавши транзитний номерний знак НОМЕР_3 . Однак протягом трьох місяців, тобто з березня по червень 2016 року, ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_2 знятий з обліку транспортний засіб не продали, кошти за нього у сумі 50 000 доларів США ОСОБА_4 не передали. У зв`язку з цим, ОСОБА_4 у червні 2016 року неодноразово звертався до ОСОБА_2 із вимогою або повернути спірний автомобіль або обумовлені 50 000 доларів США, на що отримав категоричну відмову. Оскільки ОСОБА_2 не виконання зобов`язань із інвестування коштів у розвиток бізнесу ОСОБА_4, Фрунзенським районним судом м. Харкова розглядається справа № 645/5467/16-ц за позовом ФОП ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору інвестування у розвиток бізнесу № 1 від 01 листопада 2014 року припиненим.
ОСОБА_4 у кінці липня 2016 року повідомив ОСОБА_1 про те, що він 01 березня 2016 року видав на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2, у порядку передоручення дозвіл на право користування автомобілем з метою його подальшого продажу зазначеними особами за 50 000 доларів США, однак, знявши отриманий автомобіль з обліку в органах МВС України, відповідачі до цього часу його не продали та відмовляються повернути автомобіль або сплатити за нього гроші. 23 липня 2016 року ОСОБА_1 подав заяву, якою повідомляв, що довіреність, видана ним на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користування (експлуатацію) та розпорядження автомобілем, який належить йому на праві приватної власності, скасована. Одночасно ОСОБА_1 повідомив, що ним виконані вимоги частини другої статті 249 ЦК України. Спочатку відповідачі зазначали, що ОСОБА_3 передала ОСОБА_4 як оплату за спірний автомобіль 50 000 доларів США, тобто, уклала договір купівлі-продажу спірного автомобіля, внаслідок чого вона є новим власником спірного майна. Згодом відповідач змінила підстави невизнання позову ОСОБА_1, зазначивши, що спірний автомобіль ОСОБА_3 продала ОСОБА_8, який звернувся із позовом про визнання права власності на автомобіль.
Зазначає, що апеляційний суд не врахував, що: позовна заява ОСОБА_8 датована 01 листопада 2016 року, а ухвала про відкриття провадження постановлена судом 30 жовтня 2016 року; відповідачі ОСОБА_3, та ОСОБА_2 визнали позовні вимоги ОСОБА_8 і заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності; у матеріалах справи міститься копія розписки ОСОБА_3, згідно якої 22 липня 2016 року вона тримала від ОСОБА_8 у рахунок продажу автомобілю еквівалент 46 000 доларів США, проте у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 вказала, що не отримувала від ОСОБА_8 грошей; 23 листопада 2016 року ОСОБА_8 звернувся із заявою про залишення його позову без розгляду і ухвалою Московського районного суду від 24 листопада 2016 року у справі № 643/13317/16-ц позов ОСОБА_8 залишено без розгляду. ОСОБА_1 зазначає, що: ОСОБА_8 не претендує на спірний автомобіль, не дивлячись на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2, визнали його позов; ОСОБА_3 визнала позовні вимоги ОСОБА_8 , однак заперечує отримання від нього сплати за автомобіль відповідно до власноручно написаної розписки від 22 липня 2016 року у сумі, еквівалентній 46 000 доларів США, що ставить під сумнів факт укладання у будь-якій формі між нею та ОСОБА_8 договору купівлі-продажу спірного автомобіля, і не може свідчити про відсутність у її володінні зазначеного майна на момент пред`явлення та розгляду судом по суті позову ОСОБА_1 про витребування із чужого незаконного володіння автомобілю. Тому ОСОБА_8 не є новим власником спірного автомобіля.
ОСОБА_1 вважає, що апеляційний суд при ухваленні рішення не прийняв до уваги ухвалу Московського районного суду м. Харкова про залишення без розгляду позову ОСОБА_8 про визнання права власності на автомобіль, інші докази знаходження спірного автомобілю у незаконному володінні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Оскільки судами встановлено факт передачі спірного автомобіля ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також наступне незаконне володіння ним зазначеними особами; відповідачами по справі не наведено суду належних та допустимих доказів відсутності у них спірного автомобіля; можливе знаходження спірного автомобіля у ОСОБА_8 може свідчити лише про навмисні дії відповідачів, спрямовані на приховування майна, що належить ОСОБА_1, з метою уникнення повернення його володільцю.