Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 370/476/16-ц
провадження № 61-20391св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", яка підписана представником Сокуренко Наталією Вікторівною, на рішення Макарівського районного суду Київської області від 29 листопада 2016 року у складі судді: Косенко А. В. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 березня 2017 року у складі колегії суддів: Білоконь О. В., Верланова С. М., Савченка С. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) про стягнення коштів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 16 по 21 жовтня 2015 року з платіжної картки ОСОБА_1, виданої банком, без його відома було здійснено 15 переказів, які ним не ініціювались та не погоджувались, на загальну суму 75 000 доларів США. За цим фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК України. Оскільки позивач платіжну картку не втрачав та не повідомляв будь-якому інформацію, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за карткою, ОСОБА_1 вважав, що банк безпідставно списав з його рахунку вказані грошові кошти.
ОСОБА_1 просив:
відшкодувати йому суму некоректних операцій у розмірі 75 000 доларів США;
стягнути з банку на його користь пені в розмірі 213 570 грн, 3 % річних в розмірі 17 553,70 грн, судові витрати.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 29 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 30 березня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 75 000 доларів США. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 213 570 грн пені та 17 553,70 грн 3% річних. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що ОСОБА_1 доведено факт вини банку у незаконному переказі коштів з банківської платіжної картки позивача, оскільки відповідачем не надано доказів, які б спростовували доводи позивача про те, що банківську картку позивач не втрачав, іншим особам не передавав, ПІН-коду нікому не повідомляв, а тому банк зобов`язаний сплатити позивачу грошові кошти.
Апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів, що саме позивач надав розпорядження через систему Приват 24 про списання грошових коштів зі свого банківського рахунку у сумі 75 000 доларів США у період з 16 по 21 жовтня 2015 року, або про те, що позивач втратив або передав іншим особам свою банківську картку, або що саме він змінив фінансовий номер. Оскільки банк безпідставно списав з рахунка позивача грошові кошти в сумі 75000 доларів США без розпорядження володільця рахунку, тому на підставі статті 1073 ЦК України банк повинен сплатити відповідну суму позивачеві та відшкодувати завдані збитки.
Аргумент апеляційної скарги про те, що на підставі статті 33 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк має бути звільнений від відповідальності перед за проведення переказу, колегія суддів відхилила, зазначивши, банком не надано доказів, що саме ОСОБА_1 недотримався вимог щодо захисту інформації та проведення незаконних операцій з компонентом платіжних систем.
Аргументи учасників справи
У травня 2017 року АТ КБ "ПриватБанк" через представника Сокуренко Н. В. подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилалося на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що спірні платежі по карті позивача були ініційовані в системі дистанційного обслуговування Приват-24 за допомогою дистанційного розпорядження з правильним введенням динамічного паролю з телефону позивача з фінансовим номером сім-карту якого 11 жовтня 2015 року було перевипущено мобільним оператором. Банк вказує за можливе, що саме позивач звертався до офісу мобільного оператора "МТС" з метою заміни sim-карти мобільного номеру та уникнення відповідальності за користування коштами у майбутньому. Оскільки заміна sim-карти для абонентів передплаченого зв`язку не потребує пред`явлення заявником документу, що посвідчує особу, а ідентифікація абонента здійснюється працівником центру обслуговування абонентів за унікальною інформацією, яку надає особа-заявник по абонентському номеру. Оскільки sim-карти мобільного номеру було перевипущено, можна стверджувати, що мобільному оператору "МТС" була надана унікальна інформація, якою володіє саме особа-заявник по абонентському номеру.
АТ КБ "ПриватБанк" вказує, що кожна транзакція супроводжувалася авторизацією та підтвердженням шляхом направленим смс-повідомлення, а також введення динамічного паролю, котрий було направлено на фінансовий номер позивача по кожній транзакції окремо. Таким чином перекази коштів по картці ОСОБА_1 були здійснені особою, яка знала конфіденційні дані позивача (логін, пароль входу до Приват 24), 09 жовтня 2015 року через оператора "МТС" псревипустила sim-карту фінансового телефону НОМЕР_1, 11 жовтня 2015 року у результаті чого отримала доступ до аккаунту ОСОБА_2 . Оскільки операції були проведенні з компонентом платіжної системи дублікатом sim-карти, тому на підставі статті 33 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк звільняється перед позивачем від відповідальності за проведення спірних грошових переказів.
У серпні 2017 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить відхилити касаційну скаргу, а оскаржені рішення залишити без змін.
Заперечення мотивовані тим, що доводи касаційної скарги є перекручуванням обставин справи та ґрунтуються на припущеннях. З 16 жовтня 2015 року по 21 жовтня 2015 року платіжна картка знаходилась безпосередньо у володінні ОСОБА_1, він не передавав її третім особам, не розголошував інформацію про доступ до рахунку за нею. Позивачу не надходило жодних повідомлень від відповідача або запитів про підтвердження (санкціонування) спірних операцій. Таким чином позивач своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, тобто вини ОСОБА_1 у несанкціонованому списанні коштів немає. Зазначає, що згідно висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 тягар доказування вини користувача банківської платіжної картки покладається на банк.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та зупинено виконання рішення Макарівського районного суду Київської області від 29 листопада 2016 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 30 березня 2017 року, до закінчення касаційного провадження.