Постанова
Іменем України
11 листопада2019 року
м. Київ
справа № 463/1838/17
провадження № 61-30023св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Личаківський відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргоюОСОБА_1 на заочне рішення Личаківського районного суду міста Львова від 20 червня 2017 року у складі судді Головатого Р. Я. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 09 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути 988 395, 21 грн заборгованості за договором позики, з яких: 542 400 грн - основний борг, 239 958, 29 грн - інфляційні втрати, 22 860 грн - 3 % річних та 183 176, 92 грн - пеня.
Свої вимоги обґрунтував тим, що у березні 2008 року між ним та відповідачем укладено договір позики, згідно з яким він передав відповідачу в борг 95 000 грн, що було еквівалентом 20 000 доларів США.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 25 вересня 2014 року у цивільній справі № 2/463/1318/14 стягнуто з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики у розмірі 342 605, 49 грн, з яких: 261 400 грн - основна сума боргу (з розрахунку 20 000 доларів США х 13, 07 грн - офіційний курс долара станом на 18 квітня 2014 року), 24 973, 32 грн - інфляційні втрати, та 55 282, 17 грн - 3 % річних.
Станом на час звернення до суду вказане рішення не виконане і заборгованість відповідачем не повернута.
Оскільки за договором позики відповідач зобов`язався повернути позивачу кошти у розмірі, еквівалентному 20 000 доларів США, а курс долара до гривні станом на 29 березня 2017 року становить 27, 12 грн, вважає, що з відповідача підлягає стягненню основна суму боргу у розмірі 542 400 грн (20 000 доларів США х 27,12 грн), а також на підставі статті 625 ЦК України втрати від інфляції за період з березня 2009 року по березень 2017 року у розмірі 239 958, 29 грн та 3 % річних за період з 24 березня 2009 року по 29 березня 2017 року у розмірі 22 860 грн.
Крім цього, вважає, що на підставі частини першої статті 1050 ЦК України відповідач зобов`язаний сплатити йому пеню за невиконання договірних зобов`язань в сумі 18 317, 92 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 20 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 09 жовтня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 79 686, 27 грн інфляційних втрат та 3% річних за порушення строку виконання грошового зобов`язання за договором позики від 24 березня 2008 року за період з 26 вересня 2014 року по 20 червня 2017 року у розмірі 7 800, 41 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 276 грн судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки рішенням суду від 25 вересня 2014 року з відповідача на користь позивача уже стягнуто суму основного боргу за договором позики, інфляційні втрати та 3% річних, підстав для повторного стягнення цих коштів не має. Водночас, враховуючи те, що відповідачем зобов`язання з повернення суми боргу досі не виконане, суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за період 26 вересня 2014 року по 20 червня 2017 року.
Разом з тим, оскільки в разі неповернення суми позики боржник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до вимог статті 625 ЦК України, а обов`язок щодо сплати пені на підставі частини першої статті 1050 ЦК України настає у разі, якщо боржник не повернув речі, визначені родовими ознаками, суди вважали безпідставними вимоги позивача про стягнення пені.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати заочне рішення Личаківського районного суду міста Львова від 20 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 09 жовтня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги пред`явлені до виконавчої служби і стосуються невиконання нею судового рішення, оскільки вони виникли через невиконання боржником зобов`язань щодо повернення коштів за договором позики.
Вказує, що його вимоги до відповідача є законними та обґрунтованими, підтверджуються договором позики та доказами щодо прострочення боргових зобов`язань, а тому є всі підстави для задоволення їх в повному обсязі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
25 травня 2018 року справу № 463/1838/17 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.