ПОСТАНОВА
Іменем України
07 листопада 2019 року
Київ
справа №2а-5959/12/1470
адміністративне провадження №К/9901/2829/18, К/9901/2834/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції
за участю секретаря Томах О.О.
представника позивача - Розенбойма Ю. О.,
представника відповідача - Костюкова Д.І.
касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Санта-Петрівка"
та касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області (правонаступник Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області)
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 (суддя Мороз А.О.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 (судді Косцова І.П., Турецька І.О., Стас Л.В.)
у справі № 2а-5959/12/1470
за позовом Дочірнього підприємства "Санта-Петрівка"
до Головного управління ДФС у Миколаївській області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2012 року Дочірнє підприємство "Санта-Петрівка" (далі - позивач, ДП "Санта-Петрівка") звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, Очаківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.10.2012 № 0001732301, № 0001742301, № 0001752301, № 0001762301, № 0000052303, № 0002921701.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.11.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11 жовтня 2012 р. № 0001732301, № 0001742301, № 0001762301, № 0002921701, податкове повідомлення-рішення № 0001752301 визнано протиправним і скасовано в частині 5097,80 грн основного платежу і 1274,44 грн штрафу. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив змінити оскаржувані рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 11.10.2012 № 000052303 та задовольнити позовні вимоги в цій частині.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач касаційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідачем під час проведення перевірки копії касових документів не витребовувалися. А надані відповідачем до заперечень копії документів не надавалися позивачем, що свідчить про неправомірне отримання чи навіть підроблення таких. Судами попередніх інстанцій не наведено мотивів неврахування доказів, оригінали яких були оглянуті судом. Наявні в матеріалах справи докази повністю спростовують вчинення позивачем порушення. Застосування до касових документів положень пунктів 44.6, 44.7 статті 44 Податкового кодексу України є безпідставним, оскільки такі документи не є документами, які підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності.
Відповідач касаційну скаргу обґрунтовує тим, що підприємством віднесено до складу витрат витрати на видобуток корисних копалин та не враховано вимоги законодавства, які передбачають, що витрати на розвідку/до розвідку, облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин підлягають амортизації. Крім цього, вказані витрати не підтверджено первинними документами. Крім того, позивачем безпідставно віднесено до складу витрат та податкового кредиту суми по господарських операціях з ТОВ "Компанія Тріадіс", ТОВ "Будтек" та ТОВ "Санта", оскільки на думку контролюючого органу, господарські операції позивача з вказаними контрагентами є безтоварними та не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними. Позивачем в порушення пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України сформовано податковий кредит, зазначений в рядку 24 Декларації з ПДВ за квітень 2011 року на суму 5 089 704 грн, оскільки встановлено, що такий залишок від`ємного значення сформовано за придбаними товарами/послугами, які по завершенню термінів позовної давності є неоплаченими, а відтак вважаються безоплатно отриманими. Перевіркою встановлено заниження задекларованих сум податкових зобов`язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин в сумі 746,54 грн та екологічного податку в сумі 5176, 03 грн. Також, позивачем несвоєчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб в сумі 69 895,44 грн, здійснено виплату доходів фізичним особам згідно цивільно-правових договорів, при цьому не утримано податку з доходів фізичних осіб
Позивач та відповідач процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу не скористалися, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2018 касаційні скарги були передані судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
В судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав, проти доводів касаційної скарги позивача заперечував.
Представник позивача проти доводів касаційної скарги податкового органу заперечував.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 31.08.2012 № 480 та направлень від 31.08.2012 № 456, 457, 458, 459. 460, 461, 477 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Дочірнього підприємства "Санта-Петрівка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 28.09.2012 № 312/22-32614806 та зроблено висновок про порушення позивачем:
пункту 138.2., підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.5 пункту 139.1 статті 139, пункту 148.1 статті 148 Податкового кодексу України, частини 1 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 468 741грн;
частин 1, 5 статті 203, статті 210, частин 1, 2 статті 215, статей 216, 228, 626, ст. 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, яке полягало в укладенні позивачем нікчемних правочинів із ТОВ "Будтек" і ТОВ "Компанія Тріадіс";
пунктів 198.3, 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 5 251 746 грн та завищено суму залишку від`ємного значення, який після сплати бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2011 року в сумі 5 115 338 грн;
статті 30 Кодексу України "Про надра", підпунктів 263.6.5.-263.6.9 пункту 263.6 статті 263 Податкового кодексу України, яке полягало у заниженні задекларованих податкових зобов`язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин в сумі 746,54 грн;
статті 44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підпунктів 240.1.1, 240.1.3 пункту 240.1 статті 240, підпунктів 242.1.1, 242.1.3. пункту 242.1 статті 242, пункту 243.4 статті 243, підпунктів 246.1.1, 246.1.2 пункту 246.1, пункту 246.5 статті 246., пунктів 249.3., 249.6. статті 249, підпункту 250.2.1 пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено задекларовані податкові зобов`язання з екологічного податку в сумі 5 176,03 грн;
пункту 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, що полягало у неоприбуткуванні у касі готівкових коштів в сумі 30 000 грн;
пунктів 3.1., 3.2. Положення № 637, що полягало у проведенні готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, що додаються до звітів про використання коштів, на суму 248,17 грн.;
підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме, в період з 1 квітня 2011 року до 30 червня 2012 року несвоєчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб в сумі 69 895,44 грн;
пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України, яке полягало у здійсненні виплати доходів фізичним особам згідно договорів цивільно-правового характеру, які не є працівниками підприємства.
Всього з виплаченого доходу в сумі 7 218,33 грн. не утримано податку на доходи фізичних осіб в сумі 432,08 грн.
Крім цього, згідно підпункту 129.1.3 пункту 129.1, абзацу 3 пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України, за несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб позивачу нарахована пеня в сумі 110,57 грн., із розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків-фізичних осіб, за кожний календарний день прострочення.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 11 жовтня 2012 року прийнято такі податкові повідомлення-рішення:
№ 0001732301, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на суму 6 564 683 грн, в тому числі 5 251 746 грн - за основним платежем та 1 312 937 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0001742301, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств на суму 130 165 грн, в тому числі 104 132 грн - за основним платежем та 26 033 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0001752301, яким збільшено грошове зобов`язання з надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, на суму 6 470, 03 грн, в тому числі 5 176,03 грн - за основним платежем та 1294 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0001762301, яким збільшено грошове зобов`язання з плати за користування надрами місцевого значення на суму 933,18 грн, в тому числі 746,54 грн - за основним платежем та 186,64 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0002921701, яким збільшено грошове зобов`язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 540, 10 грн, в тому числі 432,08 грн - за основним платежем та 108,02 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0000052303, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 150 248,17 грн. за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодилася колегія суддів суду апеляційної інстанції та погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з такого.
Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та ТОВ "Санта" 01.09.2004 укладено контракт, за умовами якого контрагент здійснює будівництво заводу з виробництва цегли і керамічних виробів.
Згаданим договором не було визначено строк виконання зобов`язання виконавцем, а строк дії договору визначено до закінчення будівництва.
19.08.2008 до даного договору складено додаткову угоду про пролонгацію договору до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
ТОВ "Санта" вимог щодо виконання умов договору до позивача не пред`являло, а отже, обчислення строку позовної давності взагалі не починалося.
04.10.2012 позивачем подано письмові заперечення на акт перевірки, до яких додано додаткову угоду до зазначеного контракту від 30 липня 2008 року, згідно якої оплата робіт, виконаних генпідрядником, але не оплачених на дату підписання цієї угоди, повинна бути проведена замовником не пізніше 31 грудня 2015 року. Отже, наведена угода фактично відстрочує здійснення позивачем платежів за контрактом до кінця 2015 року.
Відтак, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність віднесення послуг наданих ТОВ "Санта" до безоплатно отриманих.
Крім того, за правилами пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Відтак, вказані положення Податкового кодексу України не передбачають коригування податкових зобов`язань і податкового кредиту з податку на додану вартість у разі проведення процедур з врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості.
Разом з тим, за правилами пункту 135.5.4 пункут135.5 статті 135 Податкового кодексу України вартість безоплатно отриманих послуг включається до складу інших доходів, які впливають на визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток.
Враховуючи викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає помилковими висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за податковим повідомлення-рішенням № 0001732301.
Строк позовної давності щодо заборгованості позивача перед ТОВ "Санта" згідно положень частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України на час проведення податковим органом перевірки не закінчився, а тому висновки податкового органу про заниження валового доходу через не включення до його складу суми безоплатно отриманих послуг у вигляді простроченої кредиторської заборгованості по ТОВ "Санта", та, відповідно, протиправне включення сум ПДВ за вказаною угодою до податкового кредиту через відсутність факту придбання послуг (отримання їх безоплатно) є безпідставними.
Щодо взаємовідносин з ТОВ "Будтек", ТОВ "Компанія Тріадіс" та ТОВ "Санта" колегія суддів зазначає наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.01.2011 року між позивачем та ТОВ "Будтек" укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого контрагент зобов`язувався передати позивачу товар у вигляді піддонів під цеглу.
02.03.2011 між позивачем та ТОВ "Компанія Тріадіс" укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів.
Крім цього, 01.11.2011 між позивачем та ТОВ "Санта" укладено договір підряду № 12, згідно якого контрагент зобов`язувався виконати розробку бетонних стін, розробку монолітних залізобетонних перегородок, розробку ґрунту з навантаженням на автомобілі-самоскиди екскаваторами, облаштування фундаментів з цегли керамічної, укладку стін паркану із цегли керамічної, монтаж технологічної оснастки для бокових панелей печі, технологічну оснастку, монтаж металевих елементів тунельної печі, монтаж драбин з огородженням.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
Згідно із пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).