ПОСТАНОВА
Іменем України
15 листопада 2019 року
Київ
справа №П/811/2286/15
адміністративне провадження №К/9901/14020/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів Берназюка Я.О., Саприкіної І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 811/2286/15
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (колегія суддів у складі: Гімона М.М., Чумака С.Ю., Юрко І.В.) від 27 квітня 2016 року,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У липні 2015 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі також - відповідач), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непродовження строку дії договору оренди землі від 14 квітня 2010 року; зобов`язати відповідача вчинити дії щодо поновлення строку дії договору оренди землі від 14 квітня 2010 року та укласти з позивачем додаткову угоду про поновлення строку дії вказаного договору оренди землі загальною площею 67,60 га, яка розташована на території Троянської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з урахуванням змін, передбачених п. п. 8 та 9 Договору.
2. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного від 28 січня 2016 року позов задоволено.
3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року апеляційні скарги відповідача та ОСОБА_2 задоволено. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року та залишити в силі постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року.
5. Ухвалою від 24 травня 2016 року Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження.
6. В подальшому справу передано на розгляд Верховному Суду.
7. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Саприкіної І.В.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 квітня 2010 року між позивачем та Добровеличківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 67,60 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Троянської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області строком на п`ять років.
9. Договір зареєстровано 22 квітня 2010 року у Державному реєстрі земель за №041036900002.
10. Відповідно до пункту 8 Договору оренди землі від 14 квітня 2010 року орендар має переважне право на подальшу оренду земельної ділянки шляхом поновлення даного договору та повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.
11. Листом від 08 червня 2015 року позивач звернувся до відповідача з проханням повідомити про результати розгляду його звернення від 22 січня 2015 року щодо продовження договору оренди землі.
12. На вказаний лист ОСОБА_1 отримав відповідь від відповідача, що станом на 28 вересня 2015 року звернення позивача щодо продовження договору оренди землі у системі електронного документообігу не зареєстровано.
13. Суд першої інстанції вважав встановленим, що 22 січня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про продовження терміну дії угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 14 квітня 2010 року площею 67,60 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Троянської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області строком на п`ять років, разом з якою направлено проект додаткової угоди. Копія такої заяви та угоди долучені до справи.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
14. Позивач вимоги обґрунтовував тим, що має переважне право на продовження договору оренди землі, оскільки належним чином виконував умови договору та у строки, визначені у договорі та передбачені приписами Закону України "Про оренду землі". Звернувся до відповідача з листом, в якому повідомив про намір продовження строку дії договору оренди, додавши до нього проект додаткової угоди. Однак відповідач, ігноруючи вимоги законодавства, відповідь на вказаний лист не надав.
15. Відповідач у наданих запереченнях зазначив, що в автоматизованій системі діловодства ДокПроф 2.00 Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області лист-повідомлення позивача від 22 січня 2015 року зареєстровано не було. В той же час зареєстрований лист позивача від 08 червня 2015 року з проханням повідомити про результати розгляду звернення про продовження строку дії договору оренди, на який позивач отримав відповідь.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач отримав заяву позивача від 22 січня 2015 року, але не надав на неї відповідь, а тому, враховуючи що позивач належним чином виконував свої зобов`язання за договором оренди і продовжував користуватися земельною ділянкою, орендар має право на поновлення договору оренди земельної ділянки.
17. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того що, відповідачем заперечується факт отримання клопотання позивача від 22 січня 2015 року про поновлення договору оренди, а позивачем не надано суду жодних доказів того, що це клопотання дійсно направлено і надходило на адресу відповідача.
За таких обставин суд першої інстанції безпідставно зробив висновок, що позивач вчинив дії на реалізацію свого переважного права на поновлення договору оренди і у зв`язку із цим реалізував таке.
У відповідача не виникло зобов`язань для вчинення дій щодо поновлення договору оренди землі із позивачем, а на час подання повторного звернення від 08 червня 2015 року договір оренди вже припинив свою дію, тому позов про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання вчинити певні дії щодо поновлення строку дії цього договору задоволенню не підлягає.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА НЕЇ
18. В обґрунтування касаційної скарги позивач вказав, що ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме, користування земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди за відсутності протягом одного місяця повідомлення орендодавця про заперечення щодо поновлення поновленні дії договору оренди землі. Не надавши позивачу протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення про заперечення у поновлені договору оренди землі, як того вимагає ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", відповідач діяв неправомірно, уклавши угоду про оренду спірної земельної ділянки з іншою особою.
19. Від представника відповідача до суду надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначається про правомірність рішення суду апеляційної інстанції, оскільки останнім правильно встановлено, що позивачем не надано жодних доказів підтвердження надсилання заяви про поновлення договору оренди та надходження такої на адресу відповідача.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд переглянув судове рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про необхідність часткового задоволення скарги.
21. Так, суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що спір є адміністративним.
22. Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на таке.
23. Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
24. Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
25. Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
26. За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
27. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).