ПОСТАНОВА
Іменем України
12 листопада 2019 року
Київ
справа №804/5040/16
адміністративне провадження №К/9901/5533/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 (суддя Степаненко В.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 (головуючий суддя Дадим Ю.М., судді: Уханенко С.А., Богданенко І.Ю.) у справі №804/5040/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат " до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними ти та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" звернулося до адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" звернулося із касаційною скаргою, в якій (з урахуванням заяви про уточнення вимог касаційної скарги) просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судами норм процесуального і матеріального права. Позивач зазначає, що для контролю та митного оформлення декларантом подано необхідні документи. Зокрема, умовами зовнішньоекономічного контракту не визначено обов`язку продавця надавати договори (угоди) з третіми особами, продавець повідомив позивача. Що не має можливості надати договори (угоди), оскільки документи містять конфіденційну інформацію. Позивач вказує про невідповідність висновку судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку позивача, полягають у безпідставному не визначенні митної вартості товару за ціною договору. На думку позивача, висновки судів, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, про те, що обов`язкові документи, які подані до митного органу містили розбіжності - не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач наполягає, що для митного оформлення товару була визначена митна вартість за основним методом - за ціною договору, на підтвердження чого надано митну декларацію з усіма необхідними документами, проте митницею безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
У свою чергу, відповідачем подані заперечення на касаційну скаргу, митний орган вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про обґрунтованість коригування митної вартості товарів за резервним методом, оскільки для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом позивачем не було надано необхідний пакет підтверджуючих документів, з яких вбачалися розбіжності, які впливають на числове значення заявленої митної вартості товару, та з якими законодавство пов`язує право контролюючого органу, маючи обґрунтований сумнів, витребовувати додаткові документи в підтвердження заявленої митної вартості.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2017 касаційну скаргу ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" з мотивів її невідповідності вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України залишено без руху.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги у справі №804/5040/16 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 у справі №804/5040/16.
Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2019 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 12.11.2019.
Верховний Суд, переглядаючи постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.02.2016 позивач звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС із митною декларацією №110010000/2016/020161 для митного оформлення товару "концентрат залізорудний агломераційний". Митна вартість товару була заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.
На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано відповідні документи.
Посадовою особою Дніпропетровської митниці ДФС здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, в результаті якого встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, у зв`язку з чим декларанта повідомлено про можливість (відповідно до частини шостої статті 53 Митного кодексу України) подати інші наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.
Листом від 11.02.2016 №062Д/227 декларант повідомив про неможливість надання інших додаткових документів протягом десяти календарних днів, та, що документи будуть надані в установлений законом термін згідно частини восьмої статті 55 Митного кодексу України.
Дніпропетровською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості, яким митну вартість товару було збільшено, а також видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Відповідач визначив митну вартість товару на підставі резервного методу, у зв`язку з чим митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів 11.02.2016 №110010000/2016/600023/1 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2016/20008.
Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари.
Позивач не погодився з прийнятим рішенням, разом з тим, товар був випущений відповідачем у вільний обіг за новою митною декларацією від 15.02.2016 №110010000/2016/020190 з коригованою митною вартістю товару.
Вважаючи прийняті митним органом рішення протиправним, ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського" звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що вирішуючи спір між сторонами судом встановлено, що митним органом було обґрунтовано прийнято картку відмови в митному оформленні товару та рішення про коригування митної вартості товару. Митницею дотримано послідовність застосування методів визначення митної вартості, що відображено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Судами першої та апеляційної інстанцій з`ясовано, що на підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом було подано митному органу наступні документи: контракт; додаток; рахунки-фактури (інвойси) разом з додатками; залізничні накладні; рахунки від виробника до продавця; сертифікати якості; відомості про відстань перевезення; копія митної декларації країни відправлення.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України встановлено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Правила визначення митної вартості за ціною договору встановлені статтею 58 Митного кодексу України.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Обставини справи свідчать, що контролюючим органом відповідно до статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, та у зв`язку з виявленими розбіжностями декларанту запропоновано було надати додаткові документи, які позивачем не надані.
На підставі матеріалів справи судами встановлено, що згідно контракту від 29.04.2015 №15-0835-12 продавцем товару є ТОВ "Русская горно-металлургическая компания", відправником товару відповідно до графи 2 МД №110010000/2015/023000 є ВАТ "Стойленский ГОК", що свідчить про те, що товар, імпортований за вказаним вище контрактом та додатком до нього від 30.12.2015 №13, надійшов по посередницькому контракту, а не прямому. Проте, позивачем до митного оформлення не було надано договору із третіми особами, що пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.