ПОСТАНОВА
Іменем України
12 листопада 2019 року
Київ
справа №826/28177/15
адміністративне провадження №К/9901/19291/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ Софт" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2016 (суддя - Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 (головуючий суддя - Ганечко О.М., судді: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.) у справі № 826/28177/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "ТМ Софт" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТМ Софт" (далі - ТОВ "НВФ "ТМ Софт") звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) від 05.08.2015 №35026552207 та від 18.11.2015 №74726552207.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016, в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "НВФ "ТМ Софт" оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016, та направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог ТОВ "НВФ "ТМ Софт" зазначає про необґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про те, що подані первинні документи не розкривають змісту господарської операції з надання спірних послуг.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "НВФ "ТМ Софт" з питань правильності нарахування та сплати до бюджету України податків по взаємовідносинах з ТОВ "Камфод Есгейт" за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 17.07.2015 № 191/26-55-22-07/25411856, в якому відображено висновок про порушення позивачем: статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 166630,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 175400,00 грн. з огляду на непідтвердження реального виконання господарських операцій з придбання послуг у ТОВ "Камфод Есгейт" та їх використання у власній господарській діяльності.
На підставі названого акту перевірки, та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2015 №35026552207, згідно з яким ТОВ "НВФ "ТМ Софт" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 219250,00 грн., в тому числі за основним платежем - 175400,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 43850,00 грн. та від 18.11.2015 №74726552207, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 54813,00 грн., в тому числі за основним платежем - 43850,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10963,00 грн.).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.