ПОСТАНОВА
Іменем України
13 листопада 2019 року
Київ
справа №826/4345/18
адміністративне провадження №К/9901/16581/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гончарова І. А., Усенко Є.А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року (судді - Горяйнов А.М., Аліменко В.О., Літвіна Н.М.) у справі № 826/4345/18 за позовом публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення,
УСТАНОВИЛА:
Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - ГУ ДФС), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) та просило суд визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС від 7 грудня 2017 року № Ю-5770-17 про сплату боргу (недоїмки); визнати протиправним та скасувати рішення ДФС від 12 лютого 2018 року № 4889/6/99-99-11-02-02-25 про результати розгляду скарги; судові витрати покласти на відповідачів.
В обґрунтування позову позивач зазначив про те, що він перебуває у процедурі банкрутства з 14 травня 2004 року та ухвалою господарського суду введено мораторій на задоволення вимог майнових кредиторів за виключенням виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяною здоров`ю громадян, авторської винагороди. З урахуванням вказаних обставин позивач не погодився з оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки) та вважав, що нарахування штрафу та пені суперечать чинному законодавству. Окрім того, прийняттям Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, постанов щодо застосування додаткових добових відрахувань з поточного рахунку Товариства, призвело до виникнення заборгованості із заробітної плати працівникам у листопаді 2017 року та потягло за собою затримку у сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Єдиний внесок).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено на підставі того, що строк сплати Єдиного внеску настав після порушення справи про банкрутство, дія мораторію на виконання таких зобов`язань не поширюється, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу Товариства задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправною і скасування вимоги ГУ ДФС про сплату боргу (недоїмки) від 12 лютого 2017 року № Ю-5770-17 у частині сплати штрафу в розмірі 124786 грн 79 коп. та пені у розмірі 28722 грн 89 коп. скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що згідно з абзацом 4 частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).
На думку суду апеляційної інстанції, положення вказаної статті встановлюють заборону нарахування санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) незалежно від дати їх виникнення: до введення мораторію чи після порушення провадження у справі про банкрутство, отже, в період дії мораторію нарахування штрафів та пені за порушення строків сплати Єдиного внеску не застосовується.
24 червня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просив скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року та ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
ГУ ДФС вказало на неправильне тлумачення судами норми права, якою врегульовано наслідки введення мораторію у процедурі банкрутства та яка міститься у статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній після 19 січня 2013 року, яка, на думку відповідача, підлягала застосуванню до спірних правовідносин, та у статті 12 вказаного закону у редакції, чинній до 19 січня 2013 року.
Товариством подано відзив на касаційну скаргу, обґрунтований аргументами, викладеними в оскаржуваній постанові Шостого апеляційного адміністративного суду, в якому позивач просив суд оскаржувану постанову суду залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року провадження у справі зупинене до набрання законної сили постановою у справі № 2340/4157/18.
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року провадження у справі поновлено у зв`язку із набранням 23 жовтня 2019 року законної сили постановою Верховного Суду у справі № 2340/4157/18.
Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.