Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа №511/1775/16-ц
провадження №61-10204св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Єгорівська сільська рада Роздільнянського району Одеської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Одеської області від 07 листопада 2017 року у складі колегії суддів Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М., Черевко П. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду до ОСОБА_2, третя особа - Єгорівська сільська рада Роздільнянського району Одеської області (далі - Єгорівська сільська рада), з позовом, вимоги якого уточнив та збільшив під час розгляду справи та просив:
- усунути порушення права власності на об`єкт нерухомого майна шляхом: скасування у державному електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 81 кв. м, житловою площею 63 кв. м; визнання недійсним свідоцтва про право власності, видане Роздільнянським міжрайонним управлінням юстиції в Одеській області на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, площею 0,05 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання недійсним свідоцтва про право власності, видане Роздільнянським міжрайонним управлінням юстиції в Одеській області на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 ; скасування у державному електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно записів про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на вказані земельні ділянки;
- усунути порушення права власності на об`єкт нерухомості шляхом визнання права користування за ОСОБА_1 на об`єкти нерухомого майна: земельною ділянкою, площею 0,05 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_2 ; та земельну ділянку, площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 ;
- стягнути з відповідача на його користь судові витрати у сумі 18 909,22 грн, які складаються з витрат по сплаті судового збору у сумі 551,21 грн, 640 грн та 275,61 грн, та витрат на правову допомогу адвоката у сумі 17 442,40 грн.
Позов мотивовано тим, що оскільки позивач набув право власності на житловий будинок правомірно, то у зв`язку з втратою права власності на будинок колишнього власника на підставі статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України колишній власник будинку втратив право користування земельною ділянкою і, відповідно, право приватизації земельної ділянки, яка призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а позивач, як новий власник будинку вказані права придбав на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Крім того, ОСОБА_2 неправомірно приватизував земельну ділянку по АДРЕСА_2 , тобто ту, на якій знаходиться будинок позивача, скориставшись плутаниною в адресах будинку і земельних ділянок, яким присвоєно АДРЕСА_1 та зареєстрував вказані земельні ділянки за АДРЕСА_1, що перешкоджає позивачу у розпорядженні своєю власністю та призводить до порушення прав власності на об`єкт нерухомості.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 11 квітня 2017 року у складі судді Ільяшук А. В. у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач набув право власності на спірні земельні ділянки по АДРЕСА_1 на підставі рішень сільської ради, які не скасовані, вказані земельні ділянки у користування чи власність ОСОБА_1 не виділялися, тому обраний позивачем спосіб захисту не може бути реалізований і позов задоволенню не підлягає.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 07 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності, видане Роздільнянським міжрайонним управлінням юстиції в Одеській області на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, площею 0,05 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним свідоцтво про право власності, видане Роздільнянським міжрайонним управлінням юстиції в Одеській області на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасовано у державному електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на вказані земельні ділянки.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оформленням свідоцтва про право власності та відповідною їх реєстрацією було порушено права позивача на спірну земельну ділянку, на яку він набув права в порядку статті 120 ЗК України, та створено ситуацію правової невизначеності в умовах, яких сторона позивача не має можливості реалізувати свої права на земельну ділянку для обслуговування будинку, що належить йому на праві власності та є підставою для визнання цих свідоцтв недійсними та їх скасування на підставі статей 8, 16, 21 ЦК України.
Додатковим рішенням апеляційного суду Одеської області від 21 грудня 2017 року скасовано у державному електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 81 кв. м, житловою площею
63 кв. м.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 7 866,82 грн.
Додатковим рішенням апеляційного суду Одеської області від 26 лютого 2018 року вирішено усунути порушення права власності на об`єкт нерухомості шляхом визнання права користування за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, площа 0,05 га; цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_2 ; та на об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у виді судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1310,33 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене ним рішення із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що під час вирішення даного спору судом апеляційної інстанції не враховано преюдиційні обставини, встановлені у судових рішеннях у інших справах між тими ж сторонами, зокрема те, що право позивача ОСОБА_1 на отримання земельної ділянки не набуло статусу цивільного права, що підтверджується тим, що спірна земельна ділянка раніше не відводилась ОСОБА_2, не передавалась у приватну власність та не знаходилась в цивільному обігу. Вказані обставини не спростовані позивачем та не враховані апеляційним судом.
ОСОБА_2 отримав свідоцтва про право власності та зареєстрував право власності на земельні ділянки 0,25 га та 0,05 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 18 грудня 2015 року, тобто до подачі вказаного позову. Будь-яких заборон чи арештів на вказані земельні ділянки не було.
Оскільки відповідач набув право власності на спірні земельні ділянки по АДРЕСА_1 на підставі рішень сільради, які не скасовані, вказані земельні ділянки у користування чи власність ОСОБА_1 не виділялися, тому обраний позивачем спосіб захисту не може бути реалізований і позов задоволенню не підлягає.
Саме до такого висновку дійшов суд першої інстанції, відмовивши у позові ОСОБА_1 повністю, що є правильним і обґрунтованим.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_2 загальною площею 37,0 кв.м, розташованого на земельній ділянці, яка знаходиться в розпорядженні Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області.
Право власності на вказане домоволодіння набуто позивачем на підставі акту про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, затвердженого начальником відділу ДВС Роздільнянського РУЮ 06 липня 2012 року.
За результатами проведених торгів оформлено нотаріально посвідчене свідоцтво про право власності, видане 06 липня 2012 року приватним нотаріусом Фішер Б. І.
Право власності на вказаний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_1 в комунальному підприємстві спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "БТІ" 11 липня 2012 року.
Колишнім власником вказаного будинку є ОСОБА_2, у якого, на момент проведення торгів, в користуванні знаходилась земельна ділянка розміром 0,50 га, з яких 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2, що підтверджувалось довідкою Єгорівської сільської ради та копією погосподарської книги, де за вказаною адресою відкрито особовий рахунок на власника будинку ОСОБА_2 .
У свідоцтві від 06 липня 2012 року про право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , виданого на ім`я ОСОБА_1, розмір земельної ділянки та її кадастровий номер не визначені, але земельна ділянка знаходиться у віданні та розпорядженні Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області.
18 листопада 2013 року позивач звертався до Єгорівської сільської ради з клопотанням стосовно передання йому у власність земельної ділянки розміром 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, і надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки. У задоволенні вказаного клопотання органом місцевого самоврядування відмовлено листом від 03 грудня 2013 року.
Рішенням Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області №319 від 23 квітня 2014 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації у власність загальною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2, так як земельна ділянка знаходиться в користуванні попереднього власника будинку і його право користування не припинено.
В подальшому ОСОБА_1 неодноразово відмовлялось рішеннями Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_2 .
Такі рішення Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, за результатами розгляду позовів ОСОБА_3 визнані незаконними в судовому порядку. На адресу Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області неодноразово виносились окремі ухвали щодо усунення порушень та вжиття дієвих заходів щодо реального поновлення прав ОСОБА_1, разом з тим, права позивача фактично не відновлені.
Згідно довідки виконавчого комітету Єгорівської сільської ради від 20 грудня 2012 року за адресою: АДРЕСА_2 рахується земельна ділянка розміром 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та земельна ділянка розміром 0,05 га для ведення особистого селянського господарства.
Щодо вказаної адреси приймались рішення Єгорівської сільської ради №73-V та №74-V від 11 січня 2007 року про передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_2 .