Постанова
Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 143/1249/17
провадження № 61-43804 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Педосівська сільська рада Погребищенського району Вінницької області,
особа, яка подала апеляційну скаргу,- Калинівська місцева прокуратура Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації, Педосівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 31 липня 2018 року
у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Зайцева А. Ю., Панасюка О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Педосівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області
(далі - Педосівська сільська рада) про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у 2006 року між ним
і селянським (фермерським) господарством (далі - СФГ) "Зірка" було укладено усний договір, за яким йому було передано у володіння та користування безхазяйний та недіючий гідровузол ставка "Манжулів яр", розташований за межами с. Малинки Педосівської сільської ради, який збудований на невеликій річці без назви та складається із земляної низьконапірної греблі та трубчастого шлюзу-регулятора. За умовами усного договору він повинен був провести ремонт гідровузла та утримувати його, доглядати водойму, яка мала використовуватись як водопій худоби мешканців села та СФГ "Зірка", а також для підтримання відповідного рівня ґрунтових вод. За умови виконання цих вимог йому було дозволено ловити рибу на цій водоймі.
Вказував, що за власні кошти він провів капітальний ремонт гідровузла
і проводить його поточні ремонти, утримує гідровузол та навколишню територію від засмічення, забур`янення, а також виготовив на нього технічну документацію, оскільки ця споруда є безхазяйним майном.
Вважав себе добросовісним набувачем гідровузла, оскільки іншого власника це майно не має і на балансі сільської ради воно не рахується, а він користується і продовжує відкрито, безперервно володіти ним вже більше десяти років, відновив гідровузол за власні кошті
і підтримує його роботу у належному стані.
З урахуванням наведеного, посилаючись на положення статті 344 ЦК України, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на вказану технічну споруду за набувальною давністю.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області
від 02 жовтня 2017 року у складі судді Марченко Л. В. позов
ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку набувальної давності на об`єкт нерухомого майна - гідровузол ставка "Манжулів яр",
що розташований за межами населеного пункту в північно-західній околиці села Малинки на території Педосівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області та який, згідно паспортизації технічного стану, складається із земляної низьконапірної греблі та трубчатого шлюз-регулятора.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач з 2006 року відкрито та добросовісно володіє спірним гідровузлом та продовжує відкрито та безперервно ним користуватися, а тому наявні підстави для задоволення позову (стаття 344 ЦК України).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 31 липня 2018 року апеляційну скаргу Калинівської місцевої прокуратури Вінницької області
в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації, Педосівської сільської ради задоволено. Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 02 жовтня 2017 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судовий збір, сплачений ОСОБА_1 за подачу позовної заяви
у розмірі 640,00 грн, залишено за ним.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь прокуратури Вінницької області судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги, у розмірі 960,00 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції не враховано, що набувальна давність поширюється на випадки безпідставного добросовісного володіння чужим майном, тому наявність усної договірної домовленості, яка стала підставою для володіння та користування позивачем спірним майном, виключає застосування набувальної давності. Також районним судом порушено норми ВК України та ЗК України, оскільки не враховано порядок відчуження об`єктів водного фонду.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що визнання відповідачем позову не є безумовною підставою для ухвалення рішення про його задоволення, оскільки визнання відповідачем позову не може суперечити закону, порушувати права, свободи чи інтереси інших осіб.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Апеляційного суду Вінницької області від 31 липня 2018 року скасувати
та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 12 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 143/1249/17 із Погребищенського районного суду Вінницької області та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, не врахував, що гідровузол відноситься до категорії безхазяйного майна, яке
в силу положень статті 335 ЦК України може набуватися у власність за набувальною давністю.
Вказує, що прокурор не мав законних повноважень для подання позову
і здійснення представництва в суді інтересів територіальних громад в особі відповідних місцевих рад, прокурором не конкретизовано, у чому саме полягають порушення чи загроза порушення інтересів держави в даній справі.
Зазначає, що про дату та час апеляційного розгляду справи був повідомлений лише за три дні до такого розгляду. Крім того, апеляційний суд не відреагував належним чином на заяви про відкладення розгляду справи, які були завчасно подані сторонами.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2018 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу від керівника Калинівської місцевої прокуратури, в якому вказується, що оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.