ПОСТАНОВА
Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа №802/1167/17-а
адміністративне провадження №К/9901/18261/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Бучик А. Ю., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Вінницького обласного військового комісаріату на постанову Вінницького окружного адміністративного суду (суддя Крапівницька Н. Л.) від 07 серпня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Гонтарук В. М., судді: Біла Л. М., Граб Л. С.) від 17 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комісії Вінницького обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначення учасників бойових дій, Вінницького обласного військового комісаріату про визнання протиправною відмову,
УСТАНОВИВ:
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до комісії Вінницького обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначення учасників бойових дій, Вінницького обласного військового комісаріату (далі - Вінницький ОВК), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення комісії Вінницького ОВК з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначення учасників бойових дій, оформлене протоколом від 17 березня 2017 року № 11843, в частині відмови ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, позов задоволено.
Приймаючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскільки позивач не звільнений з військової служби на час звернення з заявою про надання йому статусу учасника бойових дій, то Вінницький ОВК не наділений повноваженнями щодо розгляду таких заяв та прийняття відповідних рішень щодо них, у зв`язку з чим рішення відповідача, оформлене протоколом від 17 березня 2017 року № 11843, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій є протиправним та підлягає скасуванню.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, Вінницький ОВК подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволені позову.
На обґрунтування касаційної скарги Вінницький ОВК звертає увагу, що ОСОБА_1 не було надано всіх належних документів, які вимагає чинне законодавства, а тому, на думку скаржника, рішення відповідача щодо відмови позивачу у наданні статусу учасника бойових дій є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 листопада 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд."Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13 листопада 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Відповідно до ст. 341 України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
У червні 2014 року ОСОБА_1 прибув в район бойового застосування для здійснення заходів із забезпеченням правопорядку на державному кордоні, а в подальшому був направлений для виконання службового бойового завдання до с. Кузнецово-Михайлівка у Донецькій області, що підтверджується наказами від 12 червня 2014 року № 27 та від 18 червня 2014 року № 31.
05 травня 2015 року ОСОБА_1 видано довідку Військової частини - польова пошта 2248 за № 650 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції (АТО), забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в період з 12 червня 2014 року по 28 серпня 2014 року.
08 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького ОВК із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій, за наслідком розгляду якої отримав відповідь від 16 лютого 2017 року № 12/593 щодо необхідності надання ряду документів для прийняття рішення по суті поданої ним заяви.
01 березня 2017 року позивачем направлено до комісії Вінницького ОВК з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначення учасників бойових дій, наступні документи: копію паспорта, копію військового квитка, копію ідентифікаційного номеру, довідку (додаток 2) від 05 травня 2014 року № 650, витяг з наказу від 12 червня 2014 року № 27 (копія), витяг з наказу від 18 червня 2014 року № 31 (копія), витяг з наказу від 28 серпня 2014 року № 104 (копія), фотокартка (3x4 см).
За наслідком розгляду даної заяви комісія Вінницького ОВК з питань розгляду матеріалів, пов`язаних із визначенням учасників бойових дій, прийняла рішення, оформлене протоколом від 17 березня 2017 року № 11843 (пункт 27), яким відмовила ОСОБА_1 в наданні статусу учасника АТО.
Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року відповідають зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Процедура надання статусу учасникам бойових дій, регламентується Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (далі - Порядок № 413).
Відповідно до п. 2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається, зокрема військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Пунктом 2.1 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у п. 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.