ПОСТАНОВА
Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа №366/3753/17
адміністративне провадження №К/9901/49150/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 366/3753/17
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області (далі - Управління соцзахисту) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Шелест С.Б., суддів Кузьмишина О.М., Пилипенка О.Є., -
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 27.11.2017 ОСОБА_1, ОСОБА_2 у своїх інтересах та як законні представники своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду із позовом, в якому просили:
визнати протиправним рішення Управління соцзахисту від 21.08.2017 № 01-03-2049 про відмову у видачі ОСОБА_2, ОСОБА_1 та їх неповнолітнім дітям ОСОБА_3, ОСОБА_4 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб;
зобов`язати Управління соцзахисту взяти на облік ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та видати довідки про визнання ОСОБА_2, ОСОБА_1 та їх неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 як внутрішньо переміщених осіб відповідно до статті 4 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі вказали на те, що відповідач протиправно відмовив їм у видачі довідок для офіційної реєстрації як внутрішньо переміщених осіб, оскільки вони разом зі своїми дітьми являються біженцями, тобто внутрішньо переміщеними особами, з території Автономної Республіки Крим, де постійно проживали за адресою: с. Прохладне Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, про що є відмітки в їх паспортах.
2. Іванківський районний суд Київської області рішенням від 28.12.2017 задовольнив позовні вимоги.
3. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 20.03.2018 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.
4. 25.04.2018 ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018, а рішення Іванківського районного суду Київської області від 28.12.2017 - залишити в силі.
5. Верховний Суд ухвалою від 19.06.2018 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
6. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 01.07.2019 №869/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді-доповідача Гімона М.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №14), що унеможливлює його участь у розгляді даної справи.
7. Протоколом розподілу справи від 01.07.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г.
8. Ухвалою судді Верховного Суду від 02.07.2019 прийнято зазначену касаційну скаргу до провадження.
9. 03.07.2018 від відповідача до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивачів, в якому Управління соцзахисту просить залишити останню без задоволення, а оскаржуване позивачами судове рішення - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Суди встановили, що позивачі звернулись до Управління соцзахисту із заявами про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб та видачу у зв`язку з цим відповідних довідок. До заяв було подано пакет документів.
За результатами розгляду цих заяв, відповідачем прийнято рішення від 21.08.2017 №01-03-2049 про відмову у видачі довідки ОСОБА_2, ОСОБА_1 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підставі підпунктів 4 та 5 пункту 10 статті 4 Закону № 1706-VII та підпункту 4 пункту 8 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (далі - Порядок № 509) .
Підставою для відмови слугувало те, що у заявників немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що заявниками, серед іншого, було подано до Управління соцзахисту такі документи: копії паспортів ОСОБА_2, ОСОБА_1 ; довідки від 12.11.2013 №02-17/472, №02-17/474, видані Виконавчим комітетом Заруддянської сільської ради Іванківського району Київської області; копії актів виконаних робіт Приватного підприємства "Солар Вінд"; копії посвідчень про відрядження ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Судом апеляційної інстанції встановлено що, згідно з відміткою у паспорті ОСОБА_1 (графа "місце проживання/ место жительства ") ОСОБА_1 знята з реєстраційного обліку за попереднім місцем проживання (с. Прохолодне, Бахчисарайський район АР Крим) - 24.09.2013; згідно із довідкою, виданою Кухарівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів (Київська область) від 08.08.2017 №18, ОСОБА_5 прибула на навчання із Научненської ЗОШ І-ІІІ ступенів Бахчисарайського району АР Крим 01.10.2013 та навчається по даний час у Кухарівській ЗОШ І-ІІІ; згідно із довідкою від 02.11.2013 №0217/474, виданої Сільським головою Заруддянської сільської ради Іванівського району Київської області, ОСОБА_2 із дружиною та дітьми дійсно проживають без реєстрації з 22.07.2013 у АДРЕСА_3 .
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позивачі та їх діти є громадянами України, які перебувають на території України на законних підставах та мають право на постійне проживання в Україні, які змушені були залишити своє місце проживання у результаті тимчасової окупації території на якій вони проживали, мають відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, позивачі фактично проживають в с. Заруддя Іванківського району Київської області, тобто звернулися до належного відповідача, а отже, відповідно до Закону № 1706-VII, позивачі та їх діти відносяться до внутрішньо переміщених осіб, у зв`язку з чим, суд прийшов до висновку про безпідставність та неправомірність відмови позивачам у видачі довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб.
12. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що позивачі, на момент виникнення обставин (окупація АР Крим з 20.02.2014) з якими Закон №1706-VII пов`язує можливість отримання статусу внутрішньо переміщених осіб не проживали на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, що доведено матеріалами справи, а тому підстави для надання такого статусу - відсутні.
IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. Касаційна скарга позивачів мотивована, зокрема тим, що вони із-за своєї проукраїнської позиції з початку 2014 року були змушені покинути своє постійне місце проживання в АР Крим на момент виникнення обставин, вказаних у статті 1 Закону № 1706-VII (тимчасової окупації частини території України іншою державою), тому відповідач протиправно відмовив їм у наданні статусу внутрішньо переміщених осіб.
14. У відзиві на касаційну скаргу відповідач наголошує на тому, що адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні Закону № 1706-VII визначається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій статті 1 вказаного Закону. На момент окупації АР Крим, позивачі проживали у Київській області.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.