ПОСТАНОВА
Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа №140/2958/16-а
адміністративне провадження №К/9901/44123/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тульчинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2017 року (суддя Алєксєєнко В.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року (колегія суддів: Полотнянко Ю.П., Загороднюк А.Г., Драчук Т.О.) у справі № 140/2958/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Немирівському районі Вінницької області про визнання дій протиправними щодо відмови в перерахунку та підвищенні пенсії,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати відмову за №Ч-43 від 08 грудня 2016 року Управління Пенсійного Фонду України у Немирівському районі Вінницької області здійснити перерахунок та підвищити розмір пенсії до рівня діючого прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України, протиправною та зобов`язати Управління Пенсійного Фонду України у Немирівському районі Вінницької області провести перерахунок та виплатити різницю між прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність та виплаченою йому пенсєю за період з 21 червня 2016 року та проводити в подальшому виплати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 06 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що розмір мінімальної пенсії призначається для осіб, визначених ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", при необхідному стажі для чоловіків 35 років, а у позивача останній відсутній. Відтак розмір пенсії обраховано пропорційно до наявного страхового стажу.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 2012 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Немирівському районі та отримує пенсію за віком.
Загальний страховий стаж позивача становить 16 років 06 місяців 23 дні. Розмір пенсії станом на 01.12.2016 складає: 644,81 грн. основної розмір пенсії за віком; 304,19 грн. державна адресна допомога. Загальний розмір пенсії до виплати - 949 грн.
06.12.2016 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі з заявою про перерахунок пенсії, в якій просив відповідача здійснити перерахунок пенсії з 949 грн. до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Листом від 08.12.2016 УПФУ в Немирівському районі Вінницької області з посиланням на норми Закону України №1058-IV від 09.07.2003 та Постанову КМУ №265 від 26.03.2008 листом повідомила позивача, що загальний розмір пенсії з 01.12.2016 позивача становить 949,00 грн. та відсутні підставі для встановлення розміру пенсії, який відповідає прожитковому мінімуму.
Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що дії відповідача по виплаті пенсії позивачу в розмірі, який є значно нижчим ніж встановлено законом є протиправними, а здійснюючи позивачеві нарахування та виплату пенсії у розмірі, нижчому від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідач діяв всупереч Конституції України.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Поряд з цим, у статті 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення (пункт 6 ).
Правовідносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування врегульовані нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.
Отже, наведеними нормами встановлено право на отримання особою мінімальної пенсії за віком за умови виконання двох умов - досягнення пенсійного віку та наявність необхідного страхового стажу. Поєднання вказаних умов передбачає об`єктивно обґрунтоване застосування механізму загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з позицій настання визначених страхових ризиків (непрацездатність за віком) та економічної забезпеченості функціонування самоврядної солідарної системи фінансування (страхового стажу як періоду (строку) сплати страхових внесків для капіталізації страхової системи).
Недосягнення пенсійного віку зумовлює відмову у призначенні пенсії за відсутністю відповідного права, а наявність страхового стажу меншої тривалості тягне визначення мінімальної пенсії у розмірі пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (ч. 3 ст. 28 Закону № 1058-IV).
Вказані положення є достатньо чітко та передбачено сформульовані з позицій забезпечення прав особи та дозволяють їй зробити розумне припущення про наслідки відсутності необхідного страхового стажу щодо подальшого рівня її пенсійного забезпечення, що визначає якість правового регулювання.