РІШЕННЯ
Іменем України
11 листопада 2019 року
Київ
справа №800/529/16
адміністративне провадження №П/9901/253/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - судді Мороз Л.Л.,
суддів: Берназюка Я.О., Бучик А.Ю., Желєзного І.В., Рибачука А.І.
за участю:
секретаря судового засідання - Шосенко К.М.
представника позивача - ОСОБА_1., ОСОБА_2,
представника відповідача - Шумар В.Ю.,
представника третьої особи - Ліходій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу № 800/529/16
за позовною заявою ОСОБА_3 до Верховної Ради України, третя особа - Вища рада правосуддя, про визнання незаконною та скасування постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1627-VIII "Про звільнення судді", -
ВСТАНОВИВ :
29 вересня 2016 року ОСОБА_3 через свого представника адвоката Кравця Ростислава Юрійовича направив до Вищого адміністративного суду України позов, у якому, з урахуванням уточнень, просить визнати незаконною та скасувати постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1627-VIII "Про звільнення судді", якою позивача звільнено з посади судді Апеляційного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.
Судом до участі у справі в якості третьої особи залучено Вищу раду правосуддя.
Відповідно до підпункту 5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України та на підставі Закону № 2147-VIII справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду.
В обґрунтування своїх вимог представник позивача вказував, що відповідачем під час ухвалення оскаржуваного рішення було порушено процедуру її прийняття, а саме порушено частину восьму статті 19, статтю 25 Регламенту Верховної Ради України. Окрім того, зазначено, що ВР України порушила ч.5 ст. 216-1 Регламенту, оскільки не повідомила позивача про проведення позачергового пленарного засідання парламенту щодо розгляду питання про його звільнення за три дні та не перенесла розгляд у зв`язку з першою неявкою позивача та прийняла рішення з порушенням ч.4 цієї статті.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до суду заперечення на позовну заяву, а також відзив, в яких просив залишити позовну заяву без задоволення. Відповідач вказує на те, що 27 вересня 2016 року прес-служба Апарату Верховної Ради України на сайті Верховної Ради України розмістила інформацію із запрошенням для участі суддів у розгляді на пленарному засіданні питання щодо їх звільнення, у тому числі ОСОБА_3 Урядовою телеграмою від 27 вересня 2016 року позивача повідомлено, що на позачерговому засіданні Верховної Ради України, яке відбудеться 27 вересня 2016 року, розглядатиметься подання Вищої ради юстиції про звільнення ОСОБА_3 з посади судді у зв`язку з порушенням присяги. Тому відповідач вважає, що зазначене питання могло бути розглянуто в стислі строки і за відсутності ОСОБА_3 . За прийняття рішення щодо звільнення позивача свої голоси віддали 226 народних депутатів України. Рішення прийнято відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України та оформлено відповідною Постановою Верховної Ради України. Вважає, що приймаючи оскаржувану постанову Верховною Радою України було дотримано процедуру звільнення позивача з посади судді.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази у справі, Суд встановив такі обставини.
Рішенням Київської міської ради народних депутатів від 25 жовтня 1994 року № 32 ОСОБА_3 обрано на посаду судді Дарницького районного суду м. Києва.
Постановою Верховної Ради України від 23 вересня 1999 року № 1101-XIV ОСОБА_3 обрано на посаду судді безстроково.
Постановою Верховної Ради України від 02 грудня 2010 року № 2757-VІ ОСОБА_3 обрано на посаду судді Апеляційного суду м. Києва.
На підставі висновку Вищої ради юстиції про обґрунтованість висновку ТСК з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 10 червня 2015 року № 57/02-15 Вища рада юстиції 31 березня 2016 року прийняла рішення № 709/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з посад суддів Апеляційного суду міста Києва за порушення присяги.
08 червня 2016 року Вищою радою юстиції до Верховної Ради України направлено подання № 53/0/12-16 про звільнення суддів, зокрема, ОСОБА_3 з посади судді Апеляційного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги.
Президент України, відповідно до частини другої статті 83 Конституції України, звернувся до Голови ВР України з вимогою скликання не пізніше 29 вересня 2016 року позачергового пленарного засідання ВР України та визначив, що до порядку денного необхідно включити розгляд питання про звільнення суддів, оскільки дана обставина може негативно позначитись на функціонуванні судової системи та проведенні судової реформи. Дана вимога оформлена листом.
Розпорядженням Голови Верховної Ради України Парубія А.В. від 27 вересня 2016 року № 352 на вимогу Президента України про скликання позачергового пленарного засідання ВРУ восьмого скликання та відповідно до ч. 8 ст. 19 Регламенту прийнято рішення про скликання позачергового пленарного засідання восьмого скликання на 10 годину 00 хвилин 29 вересня 2016 року, на якому буде розглянуто питання про звільнення суддів, зокрема, ОСОБА_3 .
Відповідно до вказаного розпорядження 27 вересня 2016 року о 19 годині 15 хвилин Прес-служба Апарату ВРУ розмістила на офіційному-веб сайті ВРУ інформацію із запрошенням для участі суддів у розгляді на пленарному засіданні питання про їх звільнення, у тому числі позивача.
28 вересня 2016 року ВРУ направила урядову телеграму на адресу Апеляційного суду м. Києва, якою повідомила ОСОБА_3 про розгляд питання щодо його звільнення з посади судді на позачерговому засіданні ВРУ 29 вересня 2016 року. Вказана телеграма вручена уповноваженому на прийом кореспонденції суду 28 вересня 2016 року о 12-15 год.
29 вересня 2016 року ВРУ прийняла постанову № 1627-VIII про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Апеляційного суду м. Києва відповідно до п. 5 ч. 5 ст.126 Конституції України у зв`язку з порушенням ним присяги судді. За результатами голосування вказану постанову підтримали 226 народних депутатів.
Не погодившись із таким рішенням ВРУ, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Порядок призначення та звільнення суддів визначається Конституцією України, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI та Регламентом Верховної Ради України, затвердженим Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI.
Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею присяги.
Згідно п. 1 ст. 131 Конституції України в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
Відповідно до статті 111 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон № 2453-VI; діяв на момент виникнення спірних правовідносин) суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.
Частинами 3, 5 ст. 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України "Про Вищу раду юстиції". На підставі подання Вищої ради юстиції Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.
Суд зазначає, що рішення Вищої ради юстиції (правонаступником якої є Вища рада правосуддя) від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16 було оскаржено до суду.
Так, Вищий адміністративний суд України постановою від 10 червня 2016 року позовні вимоги задовольнив. Визнав незаконним та скасував рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16 в частині внесення подання про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Апеляційного суду м. Києва. Постановою від 22 листопада 2016 року Верховний Суд України постанову Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2016 року скасував, а справу передав на новий розгляд до цього суду.
За результатами нового розгляду рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 31 березня 2016 року в частині внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Апеляційного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді. В іншій частині позову відмовлено. Проте, постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2019 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові, а в решті залишено без змін.
Порядок підготовки і проведення сесій ВРУ, її засідань, формування державних органів, законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій ВРУ визначає Регламент.
Частинами 3, 4 ст. 2161 Регламенту передбачено, що подання про звільнення судді, обраного безстроково, вноситься до ВРУ Вищою радою юстиції. Обговорення питання про звільнення судді, обраного безстроково, на пленарному засіданні ВРУ починається з оголошення головуючим подання Вищої ради юстиції.
Після доповіді суддя, питання стосовно якого розглядається, має право на виступ.
При звільненні судді на підставі п. 4, 5 ч. 5 ст. 126 Конституції України присутність судді є обов`язковою. Такому судді має бути повідомлено про розгляд питання про його звільнення не пізніше ніж за три дні до дня проведення засідання Верховної Ради, на якому розглядатиметься це питання. Такий суддя має право на представника. У разі повторного неприбуття судді, щодо якого розглядається питання про звільнення, на засідання Верховної Ради, за умови повідомлення йому про розгляд питання про його звільнення у строк, передбачений цією частиною, таке питання може бути розглянуто за його відсутності.
Кожний народний депутат має право ставити запитання доповідачу та безпосередньо судді чи його представнику, висловлювати свою думку, надавати письмові матеріали.
За наявності зауважень до подання про звільнення судді, що потребують додаткової перевірки органом, що вніс таке подання, голосування щодо звільнення судді не проводиться. Повторний розгляд такого подання здійснюється за умов перевірки органом, що вніс подання, обставин, щодо яких висловлено зауваження, і повідомлення цим органом про результати такої перевірки та невідкликання внесеного подання.
Рішення про звільнення судді приймається відкритим поіменним голосуванням і оформлюється постановою ВРУ. Голосування про звільнення суддів може проводитися списком, а з підстав, передбачених п. 4, 5, 6 ч. 5 ст. 126 Конституції України, - щодо кожного судді окремо.
Отже, оголошення подання про звільнення судді, доповідь, обговорення, виступ судді або/та його представника, запитання до них народних депутатів, не голосування у разі наявності зауважень до подання - це стадії прийняття відповідного рішення парламентом. Задля забезпечення критерію обґрунтованості рішення відповідач має ретельно досліджувати наявні матеріали, може збирати додаткові документи, пояснення осіб тощо.
Крім того, критерій щодо прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. ВРУ, як орган державної влади, зобов`язана застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо, якщо воно матиме несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на їх підтвердження.
Як установлено, повідомлення ОСОБА_3 про проведення засідання ВРУ (призначене на 29 вересня 2016 року) здійснювалось урядовою телеграмою від 28 вересня 2016 року, адресованою за місцем роботи ОСОБА_3 . Проте, таке повідомлення не є належним, оскільки у цей час ОСОБА_3 перебував у відпустці, а саме з 26 вересня 2016 року по 03 жовтня 2016 року (наказ від 12 вересня 2016 року № 1183). При цьому, з 24 вересня 2016 року по 29 вересня 2016 року ОСОБА_3 знаходився за кордоном (дані паспорту для виїзду закордон).
Також, після отримання урядової телеграми 28 вересня 2016 року уповноважений представник ОСОБА_3 29 вересня 2016 року звернувся із заявою до Голови ВРУ з проханням не виносити на голосування його питання, оскільки Вищий адміністративний суд України постановою від 10 червня 2016 року визнав незаконним та скасував рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16 в частині внесення подання про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Апеляційного суду м. Києва. Заявник також звертав увагу, що присутність судді у цьому випадку є обов`язковою, а про розгляд його питання необхідно повідомляти не менш, ніж за три дні.
Однак, попри інформацію представника позивача, розгляд питання щодо звільнення ОСОБА_3 все ж відбувся і завершився прийняттям оскарженої постанови ВРУ.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" встановлено: "Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами".
Сторони повинні мати можливість висловити свої аргументи під час публічного слухання справи. Право на змагальний процес означає можливість для сторін знати та висловити свої міркування щодо усіх наданих у справі доказів чи пояснень (рішення ЄСПЛ від 23 червня 1993 року у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" (Ruiz-Mateos v. Spain), заява № 12952/87).
Обґрунтовуючи свою позицію, ВРУ зазначає про належне повідомлення позивача про розгляд питання про його звільнення, враховуючи що 27 вересня 2016 року на офіційному веб-сайті ВРУ опубліковано розпорядження Голови ВРУ від 27 вересня 2016 року № 352 про скликання 29 вересня 2016 року позачергового засідання Верховної Ради України, на якому розглядатимуться питання про звільнення суддів, у тому числі ОСОБА_3 , а тому, на думку відповідача, підстав для перенесення розгляду цього питання не було.