ПОСТАНОВА
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 426/14479/16-а
адміністративне провадження № К/9901/33558/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області на постанову Сватівського районного суду Луганської області від 19.12.2016р. (суддя - Попова О.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017р. (судді - Геращенко І.В., Арабей Т.Г., Міронова Г.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про визнання дій незаконними та зарахування до стажу роботи на посаді судді іншого трудового стажу, який дає право на отримання довічного грошового утримання,
в с т а н о в и в :
У листопаді 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати незаконними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до стажу, який дає право на отримання довічного грошового утримання у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, строку служби у лавах Радянської армії з 20.11.1980 року по 30.11.1982 року, а саме - 2 роки 00 місяців 10 днів, та половини строку навчання в Харківському юридичному інституті з 01.09.1985р. по 30.06.1989р. - 1 рік 11 місяців 2 дні;
зобов`язати відповідача провести з 20.09.2016р. розрахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із належного стажу роботи 28 років 3 місяці 3 дні, тобто в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, оскільки в сукупності має для цього необхідний стаж роботи 28 років 3 місяці 3 дні. Вважає, що незарахування до стажу, окрім стажу на посаді судді (24 роки 3 місяці 21 день), часу служби у лавах Радянської армії з 20.11.1980р. по 30.11.1982р. (2 роки 00 місяців 10 днів) та періоду навчання в Харківському юридичному інституті з 01.09.1985р. по 30.06.1989р. (1 рік 11 місяців 2 дні) є незаконним та таким, щ не відповідає вимогам закону.
Постановою Сватівського районного суду Луганської області від 19.12.2016р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2017р., позов задоволено.
Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області провести з 20.09.2016р. позивачу розрахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із стажу роботи 28 років 3 місяці 3 дні у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що на момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VI в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015р. №192-VIII, який передбачав, що до стажу судді позивача зарахуванню підлягає лише період його роботи на посаді судді Сватівського районного суду з 08.06.1992р. по 19.09.2016р. (20 років 11 місяців 15 днів).
Посилається на те, що до набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VI в редакції, чинній до 28.03.2015р., діяли Закон України "Про статус суддів" від 15.12.1992р. №2862-ХІІ, Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2015р. №865 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2008р. №545 та Указ Президента України від 10.07.1995р. №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (зі змінами, внесеними Указом Президента України №1061/2002 від 25.11.2002р. "Про внесення змін до Указу Президента України від 10.07.1995р. №584").
Так, статтею 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992р. №2862-ХІІ не передбачено зарахування військової служби та половини терміну навчання в юридичних вузах до стажу роботи, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді; постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2015р. №865 втратила чинність з 01.10.2012р. і на момент виходу позивача у відставку не діяла, а Указ Президента України від 10.07.1995р. №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (в редакції станом на 20.09.2016р.) також не передбачає врахування військової служби та половини терміну навчання у юридичних вузах до стажу роботи, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що з 08.06.1992р. по 19.09.2016р. позивач працював на посаді судді Сватівського районного суду Луганської області, що становить 24 роки 3 місяці 12 днів.
Наказом начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області від 04.08.2008р. №429/к позивачу, як судді, який має право на відставку та продовжує працювати на посаді судді, призначено щомісячне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати з 29.06.2008р. (а.с.32)
Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016р. №1515-VІІІ позивача звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку. (а.с. 33 - 35)
Наказом Голови Сватівського районного суду Луганської області від 19.09.2016р. №12 відраховано позивача зі штату Сватівського районного суду Луганської області 19.09.2016р. у зв`язку із звільненням з посади судді за його заявою про відставку. (а.с. 36)
Судами встановлено, що позивач 28.10.2016р. звернувся до відповідача із заявою про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці та надав відповідачу відповідну довідку про стаж роботи. До довідки позивач додав необхідні документи, які свідчать про стаж роботи на посаді судді та інші документи, які свідчать про його право на зарахування до стажу судді іншої діяльності, а саме: військової служби та навчання на денній формі навчання у Харківському юридичному інституті.
Листом Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області від 02.11.2016р. №63/П-7 позивачу відмовлено у зарахуванні до спеціального стажу час проходження військової служби та половини терміну навчання у Харківському юридичному університеті. (а.с.37)
При цьому позивача повідомлено про те, що відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, наведеного у довідці від 19.09.2016р. №5/591/2016, виданої Сватівським районним судом Луганської області, такий стаж складає 28 років 3 місяці 3 дні, в тому числі 2 роки 10 днів - військова служба, 1 рік 11 місяців 2 дні - навчання в Харківському юридичному університеті, 24 роки 3 місяці 21 день - робота на посаді судді Сватівського районного суду Луганської області.
Крім того, повідомлено, що у статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VI наведено перелік посад, стаж яких зараховується до стажу роботи на посаді судді, а тому при призначенні довічного грошового утримання судді у відставці позивачу зараховано до спеціального стажу роботи тільки період роботи на посаді судді Сватівського районного суду Луганської області. Для врахування при розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці військової служби та половини терміну навчання у Харківському юридичному університеті на теперішній час підстави відсутні.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з наявності у позивача права на призначення йому щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, та законності зарахування до стажу судді період проходження військової служби та часу навчання на денній формі у вищому навчальному закладі.
При цьому суди виходили з того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню нормативно правові акти які були чинні на момент виникнення у позивача права на відставку - Закон України "Про статус суддів" від 15.12.1992р. №2862-ХІІ, постанова Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005р. "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" та Указ Президента України №584/95 від 10.07.1995р. "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів".