ПОСТАНОВА
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа №803/1244/16
адміністративне провадження №К/9901/14856/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.09.2016р. (суддя - Дмитрук В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016р. (судді - Старунський Д.М., Багрій В.М., Рибачук А.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
-визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Волинській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, розташованої на території Любитівської сільської ради Ковельського району Волинської області, для ведення особистого селянського господарства;
-зобов`язати повторно розглянути клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що Земельним кодексом України передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а тому зазначення у листі від 23.06.2016 року такої підстави для відмови, як ненадання державним кадастровим реєстратором відомостей з Державного земельного кадастру про те, що дана земельна ділянка дійсно належить до земель сільськогосподарського призначення державної власності є неправомірним.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15.09.2016р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016р., позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Волинській області в наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену в листі від 23.06.2016р. №Ч-2919/0-968/0/6-16.
Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Любитівської сільської ради Ковельського району Волинської області, з урахуванням обставин визнання протиправної відмови від 23.06.2016р.
З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства можлива лише після підтвердження того, що земельна ділянка не надана у власність або користування. Враховуючи, що Державним кадастровим реєстратором відділу Державного земельного кадастру у Ковельському районі таких відомостей з Державного земельного кадастру не надано, відсутня можливість надання позивачу такого дозволу.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В ході розгляду справи судами встановлено, що 29.03.2016р. позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0 га, яка знаходиться на території Любитівської сільської ради Ковельського району.
Листом від 25.04.2016р. №Ч-1405/0-582/0/6-16 відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку із встановленням розбіжностей місця розташування земельної ділянки (доданого до заяви) та викопіюванням з індексної кадастрової карти (плану), наданої державним кадастровим реєстратором Ковельського району, надання дозволу неможливе, а звернення буде розглянуте повторно після надання необхідних графічних матеріалів.
08.06.2016р. позивач повторно звернувся до відповідача із аналогічною заявою та графічними матеріалами.
Листом від 23.06.2016р. №Ч-2919/0-968/0/6-16 відповідач повторно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2.0 га, розташованої на території Любитівської сільської ради Ковельського району Волинської області, для ведення особистого селянського господарства з тих підстав, що державним кадастровим реєстратором Ковельського району, якому на виконання листа Держгеокадастру від 17.12.2015 №ДС-22-28-0.13-17193/23-15 було направлено звернення позивача для надання наявних відомостей з Державного земельного кадастру на дану земельну ділянку, не надано відомостей з Державного земельного кадастру про те, що вищезазначена земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в свою чергу відповідачем не наведено передбачених Земельним кодексом України підстав, за яких позивачу могло бути відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів попередніх інстанцій не спростовують та є безпідставними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Згідно з п."б" ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.