ПОСТАНОВА
Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа №825/1015/16
касаційне провадження №К/9901/13030/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 (головуючий суддя: Бородавкіна С.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 (головуючий суддя: Шелест С.Б., Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.) у справі №825/1015/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віанна групп" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області про визнання протиправною і скасування постанови,
В С Т А Н О В И В:
В травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Віанна групп" (далі - ТОВ "Віанна групп" або позивач) звернулося до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправною і скасувати постанову від 11.05.2016 №9/815 про накладення штрафу за порушення містобудівної діяльності у сумі 130 500 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не доведено вчинення ним правопорушення у сфері містобудівної діяльності, за яке товариство піддано стягненню. Додатково позивач зазначив, що не є замовником будівництва, а тому не може нести відповідальність за неналежне виконання замовником (ПП "Віанна") своїх обов`язків у сфері містобудівної діяльності.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.07.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016, адміністративний позов задоволено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що позивач не є суб`єктом відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Суди першої та апеляційної інстанцій з посиланням на правову позицію Верховного Суду України у справі № 21-433а13 (постанова від 04.03.2014) також констатували, що експлуатація неприйнятого в експлуатацію об`єкта не може тлумачитись як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов`язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта містобудування до початку його експлуатації. Відтак, обов`язок введення об`єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об`єктів, невведених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб`єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов`язок, не ввели об`єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.
Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. Скаржник зазначив, що на момент проведення перевірки об`єкт містобудування експлуатувався позивачем, а отже, на переконання відповідача, саме на ТОВ "Віанна групп" покладається обов`язок щодо введення його в експлуатацію. Щодо посилань судів попередніх інстанцій на правову позицію Верховного Суду України, то скаржник відзначив, що суди мають право відступити від неї, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.01.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 20.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що посадовими особами Управління ДАБІ у Чернігівській області на підставі звернення Бахмацького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області проведено позапланову перевірку позивача на об`єкті будівництва "реконструкція теплової мережі з встановленням блочно-модульної котельні у Краснянському НВК по вул. Шкільна, 1, в с. Красне, Бахмацького району, Чернігівської області", за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №203 від 28.04.2016. Перевірка проводилась за участі уповноваженого представника позивача, який від отримання акту та його підпису відмовився, про що зроблено відповідну відмітку у акті.
Перевіркою встановлено, що згідно із декларацією про початок виконання будівельних робіт № ЧГ 083132811007 від 08.10.2013 розпочаті будівельні роботи на об`єкті по реконструкції теплової мережі з встановлення блочно-модульної котельні по вул. Шкільна, 1, в с. Красне, Бахмацького району, замовник будівництва ПП "Віанна". Так як ПП "Віанна" є засновником ТОВ "Віанна групп", 13.12.2013 між Відділом освіти Бахмацької РДА та ТОВ "Віанна групп" укладено договір на постачання теплової енергії. Також за договором від 02.09.2014 № 14-1 проведена купівля обладнання котельні ТОВ "Віанна групп". Отже, ТОВ "Віанна групп" експлуатує об`єкт будівництва, неприйнятий в експлуатацію, що є порушенням вимог частини восьмої статті 39 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3038-VI) та постанови Кабінету Міністрів України "Питання прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єктів" від 13.04.2011 № 461 (далі - постанова Уряду №461).
Того ж дня перевіряючими складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
11.05.2016 за результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності Управлінням ДАБІ у Чернігівській області прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №9/815, якою за порушення частини восьмої статті 39 Закону №3038-VІ позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацу 4 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України від 14.10.1994 №208/94-ВР "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", далі - Закон №208/94-ВР, (експлуатація об`єкту будівництва, неприйнятого в експлуатацію) та накладено штраф в сумі 130 500 грн.
Вказана постанова є предметом спору у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
За змістом статті 41 Закону №3038-VІ державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.