ПОСТАНОВА
Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 819/272/17
адміністративне провадження № К/9901/34988/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
Судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Державної служби України з питань праці у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду (у складі головуючого судді Подлісної І. М.) від 19 квітня 2017року та Львівського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Качмара В. Я., суддів Гінди О. М., Ніколіна В. В.) від 23 серпня 2017 року у справі за позовом Приватного підприємства "Благоустрій" до управління Державної служби України з питань праці у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування постанов, припису
УСТАНОВИВ:
У лютому 2017 року Приватне підприємство "Благоустрій" (далі - ПП "Благоустрій") звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до управління Державної служби України з питань праці у Тернопільській області (далі - управління Держпраці у Тернопільській області, Управління), в якому просило визнати протиправними та скасувати припис відповідача від 13 січня 2017 року № 19-01-40/008-008 щодо усунення виявлених порушень та постанови про накладення на позивача штрафу від 31 січня 2017 року № ТЕ13/19-01-40/008 (у розмірі 3200,00 грн), № ТЕ13/1/19-01-40/008 (у розмірі 9600,00 грн).
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що винесені управлінням Держпраці у Тернопільській області припис та постанови про накладення штрафу є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки в ході проведення перевірки ПП "Благоустрій" надало всі необхідні документи та письмові пояснення від 13 січня 2017 року щодо відсутності порушень законодавства про працю, які були зафіксовані перевіркою. Однак, при складанні акта перевірки відповідач відповідні документи не взяв до уваги без жодних пояснень, унаслідок чого безпідставно виніс оскаржені припис та постанови.
Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 19 квітня 2017 року позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував постанови Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 31 січня 2017 року № ТЕ13/1/19-01-40/008 та № ТЕ 13/19-01-40/008. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису Управління від 13 січня 2017 року № 19-01-40/008-008 щодо усунення виявлених порушень - відмовив. Також суд стягнув на користь ПП "Благоустрій" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 080,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Тернопільській області.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 серпня 2017 року скасував постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року в частині стягнення судового збору та прийняв у цій частині нову постанову, якою стягнув з державного бюджету України на користь ПП "Благоустрій" сплачений судовий збір в сумі 2080,00 грн. У решті постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у вересні 2017 року Управління Держпраці у Тернопільській області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просило скасувати постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року і ухвалити нове судове рішення, визнавши припис від 13 січня 2017 року № 19-01-40/008-00 та постанови Управління про накладення штрафу від 31 січня 2017 року № ТЕ13/1/19-01-40/008 та № ТЕ 13/19-01-40/008 законними.
На обґрунтування своєї касаційної скарги відповідач зазначив, що судові рішення першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України. При цьому, на думку скаржника, судами не в повному обсязі з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, що призвело до невідповідності висновків судів обставинам справи.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 вересня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд."Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13 листопада 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
У період з 10 по 13 січня 2017 року згідно з наказом від 30 листопада 2016 року № 484 та на підставі направлення від 26 грудня 2016 року № 377 працівником управління Держпраці у Тернопільській області проведено планову перевірку з питань додержання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування ПП "Благоустрій". Перевірка проводилась в присутності директора позивача ОСОБА_1 та головного бухгалтера ОСОБА_2 .
За результатами вказаної перевірки 13 січня 2017 року Управлінням було складено акт № 19-01-40/008, у якому встановлено наступні порушення:
- усупереч вимог ч. 2 ст. 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон № 108/95-ВР), ПП "Благоустрій" порушило норми тривалості робочого часу при шестиденному робочому тижні (40 годин) з одним вихідним днем, яка в жовтні 2016 року становила 164 години (25 робочих днів) і у грудні 2016 року - 178 годин (27 робочих днів). Водночас, у табелях обліку використання робочого часу Міжнародної організації праці за зазначені місяці відображено: у жовтні 25 робочих днів та 159 годин, а у грудні - 27 робочих днів та 176 годин;
- усупереч вимог ст. 76 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) підприємство не надавало додаткову відпустку працівникам, що працюють у несприятливих умовах на посадах, а саме: електрогазозварювальнику, слюсарю-сантехніку, монтажнику внутрішніх санітарно-технічних систем і обладнання;
- недотримавшись ст. 100 КЗпП України, підприємство не нараховувало доплату за роботу в несприятливих умовах праці працівникам, що працюють на посадах: електрогазозварювальника, слюсаря-сантехніка, монтажника внутрішніх санітарно-технічних систем і обладнання;
- усупереч вимог ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону № 108/95-ВР упродовж жовтня-грудня 2016 року підприємство не регулярно виплачувало заробітну плату, а саме: по мірі надходження коштів, без виплати авансу та пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата;
- у порушення ч. 4 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 21 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) ПП "Благоустрій" виплачувало заробітну плату працівникам за час відпустки пізніше ніж за три дні до її початку. Зокрема, згідно з графіком відпусток на 2016 рік та поданої 22 вересня 2016 року заяви двірнику ОСОБА_3 була надана щорічна відпустка тривалістю 24 календарних дні з 03 жовтня 2016 року, а відпускні їй було виплачено 15 листопада 2016 року. Аналогічне порушення мало місце й при наданні відпустки прибиральнику ОСОБА_4 у вересні 2016 року;
- усупереч вимог ч. 5 ст. 97 КЗпП України та ч. 3 ст. 15 Закону № 108/95-ВР оплата праці працівників підприємства упродовж жовтня-грудня 2016 року в першочерговому порядку не здійснювалась. У той же час підприємство проводило інші платежі;
- усупереч вимог ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 116 КЗпП України виплата належних звільненому працівникові сум у день звільнення не проводиться. Так, відповідно до поданої 12 жовтня 2016 року заяви наказом від 01 листопада 2016 року № 107-к працівник ОСОБА_5 був звільнений з роботи за власним бажанням з 01 листопада 2016 року, однак виплата належних йому від підприємства сум була здійснена не у день звільнення, а 06 грудня 2016 року. Аналогічне порушення мало місце і при звільненні ОСОБА_6 12 листопада 2016 року, належні кошти якій було виплачено 20 грудня 2016 року;
- у порушення ч. 1 ст. 117 КЗпП України звільненим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не було здійснено виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку;
- усупереч вимог ст. 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII "Про охорону праці" (далі - Закон № 2694-XII), ст. 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII), ст. 7 Закону № 504/96-ВР та Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок № 442) на підприємстві не проведена атестація робочих місць за умовами праці для встановлення права працівників на здорові й безпечні умови праці на робочих місцях: "електрогазозварювальник", "слюсар-сантехнік", "монтажник внутрішніх санітарно-технічних систем і обладнання", унаслідок чого працівників безпідставно позбавлено пільг та компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі акта перевірки 13 січня 2017 року управління Держпраці у Тернопільській області винесло припис № 19-01-40/008-008 щодо усунення виявлених порушень, а 31 січня - постанови про накладення на ПП "Благоустрій" штрафу № ТЕ13/19-01-40/008 (у розмірі 3200,00 грн), № ТЕ13/1/19-01-40/008 (у розмірі 9600,00 грн).
Не погодившись із зазначеними приписом та постановами про накладення штрафу, ПП "Благоустрій" звернулося до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Судові рішення, ухвалені за результатом розгляду цього позову, є предметом касаційного перегляду в даній справі.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону № 877-V органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.
Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі.
Суб`єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.