ПОСТАНОВА
Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа №826/14/16
адміністративне провадження №К/9901/12598/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/14/16
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року (суддя - Кузьменко В.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Беспалова О.О., суддів: Грибан І.О., Губської О.А.),
ВСТАНОВИВ :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 22 серпня 2010 року по 27 червня 2013 року в сумі 174005, 68 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року в адміністративній справі №2а-8783/12/2670 зобов`язано Головне управління Міндоходів у місті Києві скасувати наказ Державної податкової служби у місті Києві від 11 серпня 2010 року №389-о "Про звільнення ОСОБА_1 " у частині звільнення ОСОБА_1 з 21 серпня 2010 року; зобов`язано Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві скасувати наказ Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 21 серпня 2010 року №255-о "Про звільнення ОСОБА_1 " у частині звільнення ОСОБА_1 з 21 серпня 2010 року; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві з 22 серпня 2010 року.
ОСОБА_1 в позові наголошує, що у період з 22 серпня 2010 року по день поновлення на роботі вона перебувала у вимушеному прогулі, внаслідок чого, на її користь з відповідача належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу на підставі норм статті 235 Кодексу законів про працю України.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.
Стягнуто з Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 22 серпня 2010 року по 27 червня 2013 року в сумі 56554, 16 грн. (п`ятдесят шість тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири гривні шістнадцять копійок).
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з аналізу частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України вбачається обов`язок роботодавця сплатити незаконно звільненому працівнику середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Для визначення належної позивачу суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу суду належить встановити розмір середньомісячної заробітної плати з розрахунку за останні 2 календарні місяці роботи, що передували його звільненню, розмір середньоденної (годинної) заробітної плати та кількість днів вимушеного прогулу.
В матеріалах справи міститься довідка ДПІ у Святошинському районі від 21 березня 2016 року №3216/Ш/26-57-05-4, згідно з якою середньоденна заробітна плата позивача становить 79,43 грн.
Тривалість вимушеного прогулу розраховується з 22 серпня 2010 року (дата поновлення) по 27 червня 2013 року (дату фактичного поновлення на роботі) та становить 712 робочих дні.
Відповідно, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу, яку належить виплатити позивачу, складає 56 554,16 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року апеляційну скаргу ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року задоволено частково та скасовано цю постанову в частині задоволення позовних вимог.
В цій частині прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 22 серпня 2010 року по 27 червня 2013 року в сумі 99114, 03 грн.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року залишено без змін.
6. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції обрахунок середньомісячного заробітку не здійснював, взявши за основу для обрахунку довідку відповідача № 3216/Ш/26-57-05-41 від 21.03.2016, якою було визначено розмір середньоденної заробітної плати - 79, 43 грн.
7. Дослідивши вказану довідку, заслухавши в судовому засіданні 21.07.2016 пояснення головного бухгалтера відповідача, суд апеляційної інстанції встановив, що середньоденний заробіток відповідачем вираховувався шляхом ділення заробітку позивача за 6 місяців, що передували місяцю звільнення, на кількість календарних днів у розрахунковому періоді.
8. Згідно пояснень головного бухгалтера відповідача до кількості календарних днів було включено дні, коли позивач не перебувала на лікарняному (з врахуванням вихідних і святкових днів) та табель не містив відомостей про відсутність позивача на роботі з нез`ясованих причин.
9. Таким чином, при обрахунку розміру середньомісячної заробітної плати відповідачем було допущене очевидне порушення норм Порядку, позаяк, для такого обрахунку використовуються 2 місяці, що передують звільненню, та кількість фактично відпрацьованих робочих днів, в той час як відповідач використав дані за 6 місяців та кількість календарних днів.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. У вересні 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, яка 31.01.2018 передана на розгляд до Верховного Суду.
11. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, а в справі прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
12. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
12.1. Відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних постанов не звернули уваги, що вимога статті 235 Кодексу законів про працю України є абсолютною. Під час розгляду справи про поновлення позивача на роботі ОСОБА_1 не зверталась до суду з вимогою щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Скаржник вважає, що питання щодо поновлення позивача на посаді вирішено Окружним адміністративним судом м. Києва в справі №2а-8783/12/2670, в якій і мало бути розглянуто вимогу позивача про стягнення середнього заробітку.
13. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, роблячи передчасний висновок без належного дослідження викладених відповідачем заперечень допустили порушення норм процесуального права, які призвели до ухвалення незаконних рішень.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року в адміністративній справі № 2а-8783/12/2670 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання дій протиправними, поновлення на роботі, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 27 травня 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково:
- зобов`язано Головне управління Міндоходів у місті Києві скасувати наказ Державної податкової служби у місті Києві від 11 серпня 2010 року №389-о "Про звільнення ОСОБА_1 " у частині звільнення ОСОБА_1 з 21 серпня 2010 року;