ПОСТАНОВА
Іменем України
14 листопада 2019 року
м. Київ
справа №309/4451/16-а
адміністративне провадження №К/9901/42825/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Запотічний І. І., судді: Затолочний В. С., Матковська З. М.) від 17 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Хустського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Хустського районного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до Хустського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі - Хустське ОУПФУ Закарпатської області), у якому просив:
- визнати протиправним та скасування рішення Хустського ОУПФУ Закарпатської області про відмову в призначенні позивачу пенсії відповідно до Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789 "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1789);
- зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст. 501 Закону № 1789, починаючи з 14 грудня 2016 року.
Постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 22 березня 2017 року позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року апеляційну скаргу Хустського ОУПФУ Закарпатської області задоволено. Постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 22 березня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи таке судове рішення, апеляційний суд виходив з того, що до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII). Оскільки для призначення пенсії за вислугу років у позивача не вистачає спеціального стажу роботи відповідно до Закону № 1697-VII, Хустське ОУПФУ Закарпатської області правомірно відмовило ОСОБА_1 у призначенні такої пенсії.
Не погодившись із вказаним вище судовим рішенням апеляційного суду, ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Позивач у касаційній скарзі наголошує, що Законом № 1697-VII суттєво звужене його право на пенсію за вислугу років. Відповідно до ст. 22 Конституції України звуження змісту та обсягу існуючих прав особи не допускається.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 серпня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд."Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13 листопада 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Відповідно до ст. 341 України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
14 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Хустського ОУПФУ Закарпатської області із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до ст. 501 Закону № 1789.
Рішенням від 19 грудня 2016 року № 23 відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні такої пенсії, посилаючись на те, що відповідно до п. 5 "Прикінцеві положення" Закону України від 02 березня 2015 року № 213 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким спеціальні пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України, зокрема "Про прокуратуру". Таким чином, з 01 червня 2015 року пенсія в порядку та на умовах, визначених Законом № 1789, не призначаються.
Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2017 року відповідає зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині 1 ст. 501 Закону № 1789 було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80 % від суми їхньої місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 % місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.