ПОСТАНОВА
Іменем України
14 листопада 2019 року
м.Київ
справа №553/3520/15-а
провадження №К/9901/34894/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Бучик А.Ю., Желєзного І.В.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Ленінського районного суду міста Полтави від 17.07.2017 (суддя Парахіна Є.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 (головуючий суддя Любчич Л.В., судді Сіренко О.І., Спаскін О.А.)
у справі №553/3520/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Подільської районної у місті Полтаві ради,
за участю третьої особи - ОСОБА_2
про скасування рішення, встановив:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У вересні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Ленінського районного суду міста Полтави з позовною заявою до Ленінської районної у місті Полтаві ради за участі третьої особи ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), в якій просив суд визнати протиправною та скасувати рішення Ленінської районної у м. Полтаві ради шостого скликання сорок восьмої сесії "Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" від 09.04.2015 в частині надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 338 кв.м. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_6, згідно з кадастровим планом, виготовленим Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, із складу земель житлової та громадської забудови міста.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що надання дозволу на розробку проєкту землеустрою ОСОБА_2 призводить до зменшення площі земельної ділянки позивача.
3. Постановою Ленінського районного суду міста Полтави від 23.09.2015 у справі №553/3520/15-а у задоволенні позову відмовлено.
4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 у справі №553/3520/15-а постанову Ленінського районного суду міста Полтави від 23.09.2015 у справі №553/3520/15-а скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.05.2017 постанову Ленінського районного суду міста Полтави від 23.09.2015 і постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 у справі №553/3520/15-а скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
6. Постановою Ленінського районного суду міста Полтави від 17.07.2017 у справі №553/3520/15-а у задоволенні позову відмовлено.
7. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 у справі №553/3520/15-а постанову Ленінського районного суду міста Полтави від 17.07.2017 у справі №553/3520/15-а залишено без змін.
8. ОСОБА_1 з вищевказаними судовими рішеннями не погодився, тому звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Ленінського районного суду міста Полтави від 17.07.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 у справі № 553/3520/15-а та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
У зв`язку з початком роботи Верховного Суду, на виконання п.п. 1, 7 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали справи передано до Верховного Суду та розподілено на колегію суддів у складі: головуючого судді Гімона М.М., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати головуючого судді Гімона М.М., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів Бучик А.Ю., Желєзного І.В.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що будинок АДРЕСА_1 належав на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2
11. Позивач набув право власності на 12/25 частину домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.04.1998, ОСОБА_2 - на 13/25 частину домоволодіння згідно Договору купівлі-продажу від 13.10.1982.
12. Домоволодіння АДРЕСА_1 розташоване на земельній ділянці, яка відповідно до довідки ПП ПБТІ "Інвентаризатор" від 07.03.2013 №4973 виділена на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих м. Полтави від 20.12.1955 № 387 ОСОБА_8 площею 590 кв. м. Згідно з актом від 09.12.1999 за вказаною адресою проведено в натурі відвід земельної ділянки площею 550 кв. м. Дані обставини сторонами не заперечувалися.
13. Порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 550 кв.м визначено рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 04.03.1988 у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 ОСОБА_4 виділено в користування земельну ділянку площею 270 кв.м., а ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 280 кв.м.
Вказане судове рішення було виконане, визначений ним порядок користування земельною ділянкою встановлений на місцевості, й ці обставини визнали сторони в судах попередніх інстанцій.
14. Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 14.05.2013 здійснено поділ в натурі домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до фактичного користування між ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Вказане рішення вступило в законну силу та фактично виконане, у зв`язку з чим виділеній ОСОБА_2 частині домоволодіння присвоєно окрему адресу -
АДРЕСА_6. 15 . ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та встановлення порядку користування земельною ділянкою. Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 02.04.2014 у задоволенні позову було відмовлено.
16. На час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій ОСОБА_1 виступав власником садиби по АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 - власником садиби по АДРЕСА_6 та у користуванні кожного з них перебуває відокремлена земельна ділянка, обмежена огорожею.
17. ОСОБА_1 право користування або право власності на земельну ділянку, якою фактично користується, у порядку, встановленому в ст. ст. 125, 126 ЗК України не оформив.
18. ОСОБА_2 у 2015 році звернувся до Ленінської районної у м. Полтаві (правонаступником якої є Подільська районна у м. Полтаві рада) з заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_6 .
19 . Відповідно до кадастрового плану, виготовленого Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у 2014 році, у користуванні власника домоволодіння за адресою: АДРЕСА_6, ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка площею 338 кв.м.
20. Рішенням Ленінської районної у м. Полтаві ради шостого скликання сорок восьмої сесії "Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" від 09.04.2015 на підставі ст.ст. 118, 121 ЗК України ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 338 кв.м для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_6, згідно з кадастрового плану, виготовленого Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 зі складу земель житлової та громадської забудови.
21. ОСОБА_1 з вказаним рішенням не погодився, вважає, що воно порушує його права на його земельну ділянку, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
22. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій керувались тим, що рішенням Ленінської районної у м. Полтаві ради від 09.04.2015 порушено або обмежено будь-які права чи інтереси позивача, в тому числі право користування земельною ділянкою, яка фактично перебуває у його користуванні і право на яку в установленому законом порядку ним не оформлене.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
23. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки рішенню Апеляційного суду Полтавської області, в якому зазначено, що питання щодо виділення земельної ділянки кожному з сусідів залишено без задоволення, тому, на думку скаржника, земельна ділянка під домоволодінням залишається у спільному користуванні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
У зв`язку з цим позивач вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що у ОСОБА_1 відсутнє порушене право у цій справі.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Cловосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.
25. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання позовної заяви) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.