ПОСТАНОВА
Іменем України
12 листопада 2019 року
м. Київ
справа №620/4196/18
адміністративне провадження №К/9901/18724/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державного підприємства "Холминський спиртовий завод" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2019 (головуючий суддя - Коротких А.Ю., судді - Літвіна Н.М., Сорочко Є.О.) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Холминський спиртовий завод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
У грудні 2018 року Державне підприємство "Холминський спиртовий завод" (далі - позивач, ДП "Холминський спиртовий завод", Підприємство) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Чернігівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.12.2018 №00004231400 у частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 168ʼ 969,00 грн, в тому числі податкові зобов`язання - 135ʼ 175,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 33ʼ 794,00 грн, та від 03.12.2018 №00004241400 про застосування штрафних (фінансових) санкції у розмірі 48ʼ 190,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані доводами Підприємства, що контролюючий орган безпідставно збільшив в його податковому обліку суму податкового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" та застосував штрафні (фінансові) санкції з огляду на помилковість висновку про відсутність усіх необхідних первинних документів для підтвердження реальності господарських операцій з придбання нафтопродуктів через відсутність розрахункових (касових) чеків з АЗС ТОВ "Астра". Позивач доводив безпідставність застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних при виникненні податкових зобов`язань з податку на додану вартість по операціях з постачання товарів (послуг), не пов`язаних з господарською діяльністю, обґрунтовуючи це тим, що таких операцій не здійснював, а висновки контролюючого органу про такі операції ґрунтуються виключно на тому, що Підприємство не надало розрахункові чеки з АЗС ТОВ "Астра" на розрахункові операції за придбані нафтопродукти.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.12.2018 №00004231400 у частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 168ʼ 969,00 грн, в тому числі: податкові зобов`язання - 135ʼ 175,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 33ʼ 794,00 грн, та від 03.12.2018 №00004241400.
Висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог вмотивований тим, що Товариство правомірно відобразило у податковому обліку з податку на додану вартість господарські операції з придбання товару (нафтопродуктів) у ТОВ "Астра". Суд вказав, що відсутність окремих документів, зокрема, розрахункових (касових) чеків з АЗС ТОВ "Астра", як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є достатньою підставою для висновку про безтоварність господарської операції, якщо інші докази підтверджують фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю. Крім того, суд виходив з того, що в акті документальної перевірки не міститься висновку про порушення Підприємством граничних строків реєстрації податкових накладних, відтак прийняття податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі висновків акта перевірки є протиправним.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2019 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що у Підприємства на час проведення перевірки контролюючим органом були відсутні розрахункові (касові) чеки з АЗС ТОВ "Астра", які б підтверджували фактичне отримання палива та здійснення заправки через мережу АЗС. З огляду на встановлення правовими нормами порядку роздрібної реалізації нафтопродуктів через мережу АЗС з використанням паливо-, масло- та газо-роздавальних колонок, включених в систему реєстратора розрахункових операцій, наявність касових/товарних чеків є обов`язковою для підтвердження реальності здійснення господарської операції з придбання пального.
Стосовно застосування до Підприємства штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК, суд апеляційної інстанції вказав, що контролюючим органом встановлено, що податкові накладні на загальну суму ПДВ 96ʼ 380,00 грн не були зареєстровані позивачем у визначені пунктом 201.10 статті 201 ПК граничні строки; відтак застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 48ʼ 190,00 грн є правомірним.
ДП "Холминський спиртовий завод" подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2019, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції повністю та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач посилається, зокрема на те, що господарські операції з придбання нафтопродуктів у ТОВ "Астра" є реальними, а одна лише відсутність касових/товарних чеків по деяким із них не може слугувати підставою для визнання цих операцій фіктивними з урахуванням наявності інших, належним чином оформлених, первинних документів, які підтверджують придбання Підприємством нафтопродуктів. Позивач вказує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК, в розмірі 48ʼ 190,00 грн не відповідає обставинам у справі, оскільки ці штрафні (фінансові) санкції застосовані за не проведення реєстрації зведеної податкової накладної (з умовного продажу нафтопродуктів, які, згідно з висновком контролюючого органу, використані Підприємством поза межами господарської діяльності), тоді як така податкова накладна Підприємством не виписувалася, а придбані у ТОВ "Астра" нафтопродукти використані у господарській діяльності.
Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування відзиву відповідача щодо вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
У судовому процесі встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємства з питань податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, за результатами якої складено акт від 11.10.2018 №675/14/00375314.
Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема норм пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 202ʼ 296,00 грн, в тому числі: за лютий 2016 року - 8748,00 грн, за травень 2016 року - 1314,00 грн, за червень 2016 року - 9161,00 грн, за липень 2016 року - 2576,00 грн, за вересень 2016 року - 40ʼ 595,00 грн, за жовтень 2016 року - 9636,00 грн, за листопад 2016 року - 33ʼ 886,00 грн, за грудень 2016 року - 512,00 грн, за березень 2017 - 5618,00 грн, за квітень 2017 року - 7345,00 грн, за липень 2017 року - 30ʼ208,00 грн, за серпень 2017 року - 10ʼ 001,00 грн, за вересень 2017 року - 11ʼ 665,00 грн, за березень 2018 року - 12ʼ 045,00 грн, за червень 2018 року - 18ʼ 986,00 грн; пункту 201.10 статті 201 ПК внаслідок порушення граничних строків реєстрації податкових накладних за період з січня 2017 року по червень 2018 року.
На підставі акта перевірки контролюючим органом прийняті податкове повідомлення-рішення від 03.12.2018 №00004231400, яким визначено позивачу грошове зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" (далі - ПДВ) у сумі 252ʼ 870,00 грн (в тому числі 202ʼ 296,00 грн - податкове зобов`язання, 50ʼ 574,00 грн - штрафні (фінансові) санкції), що оскаржується позивачем у частині збільшення грошового зобов`язання на 168ʼ 969,00 грн (в тому числі 135ʼ 175,00 грн - податкове зобов`язання, 33ʼ 794,00 грн - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення від 03.12.2018 №00004241400, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 48ʼ 190,00 грн, встановлені пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК, за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних.
Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).
Згідно з абзацом першим пункту 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).
Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або використаних до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу) (підпункт "г" пункту 198.5 статті 198 ПК).
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 №996-ХІV (у відповідній редакції) (далі - Закон №996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.