ПОСТАНОВА
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 569/6120/17
адміністративне провадження № К/9901/38378/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 26.06.2017р. (суддя - Куцоконя Ю.П.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017р. (судді - Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В., Франовська К.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання незаконною відмову у здійсненні перерахунку грошового утримання судді у відставці,
в с т а н о в и в :
У квітні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати незаконною відмову відповідача щодо перерахунку його грошового утримання судді у відставці;
зобов`язати відповідача провести перерахунок його грошового утримання судді у відставці у розмірі 88% суддівської винагороди починаючи з 01.03.2017р.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем безпідставно не враховано до його суддівського стажу (20 років 5 місяців 15 днів) половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (1 рік 6 місяців 13 днів) та період проходження строкової військової служби (2 роки 5 днів), що в цілому збільшує його суддівський стаж до 24 років 3 днів і надає йому право на грошове утримання судді у відставці у розмірі 88% суддівської винагороди.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 26.06.2017р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017р., позов задоволено частково.
Визнано незаконною відмову Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області у перерахунку позивачу грошового утримання судді у відставці.
Зобовязано Рівненське об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області провести перерахунок позивачу грошового утримання судді у відставці у розмірі 86% суддівської винагороди, починаючи з 01.03.2017р.
З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що Законом України від 02.06.2016р. №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, визначено перелік роботи на посадах, яка зараховується до стажу роботи на посаді судді. До такого переліку не входить період навчання у вищому юридичному навчальному закладі та період проходження строкової військової служби, а тому правових підстав для зарахування до стажу позивача зазначених періодів та визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, більшому ніж 80% суддівської винагороди, немає.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом від 19.09.2016р. №26 позивача відраховано зі штату Апеляційного суду Рівненської області у зв`язку із виходом останнього у відставку.
З 20.09.2016р. відповідач здійснює нарахування та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% суддівської винагороди, виходячи зі стажу його роботи на посаді судді 20 років 5 місяців.
01.03.2017р. позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 80% до 88% суддівської винагороди, посилаючись на те, що відповідачем безпідставно не враховано до його суддівського стажу (20 років 5 місяців 15 днів) половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (1 рік 6 місяців 13 днів) та період проходження строкової військової служби (2 роки 5 днів), що в цілому збільшує його суддівський стаж до 24 років 3 днів і надає йому право на грошове утримання судді у відставці у розмірі 88% суддівської винагороди. (а.с. 13 - 14)
При цьому позивачем у заяві повідомлено відповідачу про себе наступну інформацію.
Указом Президента України від 20.03.1996р. №202/96 позивача призначено суддею Рівненського міського суду.
Проходив строкову військову службу з Збройних Силах з 19.10.1984р. по 24.10.1986р., що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 та довідкою №ВВО:БСС/1022, виданою 28.02.2017р. військовим комісаром Рівненського міського військового комісаріату. Стаж строкової військової служби позивача становить 2 роки 5 днів.
Наказом від 05.08.1989р. №117с позивач зарахований студентом 1-го курсу денного факультету Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського та проходив навчання стаціонарно до 31.08.1992р., про що свідчать записи під №10, №11 у його трудовій книжці НОМЕР_2. Наказом від 31.08.1992р. №149-с позивач переведений на заочний факультет. Закінчив Українську державну юридичну академію (її назва на день закінчення навчання) у лютому 1995р. Час стаціонарного навчання позивача становить 3 роки 26 днів.
Листом Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 29.03.2017р. №292/10 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке відповідає нормам статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VI. (а.с. 11)
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Судами встановлено, що позивач з 01.04.1996р. по 28.02.2002р. працював на посаді судді Рівненського міського суду Рівненської області (5 років 10 місяців 27 днів) та з 01.03.2002р. по 19.09.2016р. - на посаді судді Апеляційного суду Рівненської області (14 років 6 місяців 18 днів), тобто всього на посаді судді - 20 років 5 місяців 15 днів. Крім того, у період з 01.09.1989р. по 01.09.1992р. позивач навчався на денному факультеті Харківського юридичного інституту (3 роки), а також у період з 19.10.1984р. по 24.10.1986р. проходив військову службу в Збройних силах (2 роки 6 днів).
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що враховуючи вимоги абзацу 2 пункту 25, абзацу 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. №1402-VIII, абзацу 2 частини 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992р. №2862-ХІІ, статті 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10.07.1995р. №584/95 стаж роботи позивача, який дає йому, як судді, право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, становить 23 роки 11 місяців 21 день (20 років 5 місяців 15 днів (безпосередня робота на посаді судді) + 1 рік 6 місяців (половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі) + 2 роки 6 днів (період проходження строкової військової служби), а тому розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача повинен становити 86% суддівської винагороди.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними з наступних підстав.
Так, відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України, статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів", яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.
На момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VI (далі - Закон № 2453).