ПОСТАНОВА
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа №193/876/16-а
адміністративне провадження №К/9901/13369/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 15.08.2016р. (суддя - Патинко А.Г.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016р. (судді - Щербак А.А., Баранник Н.П., Дурасова Ю.В.) у справі за його позовом до Управління праці та соціального захисту населення Софіївської районної державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просив:
-визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення Софіївської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову допомогу на оздоровлення за 2015 та 2016 роки згідно ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправною;
-зобов`язати нарахувати щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2015 рік у розмірі 4 мінімальних заробітних плат - 4782 грн., за 2016 рік у розмірі 4 мінімальних заробітних плат - 5422 грн.
-стягнути на його користь щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2015 рік у розмірі 4 мінімальних заробітних плат - 4782 грн., за 2016 рік у розмірі 4 мінімальних заробітних плат - 5422 грн.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, інвалід ІІІ групи захворювання, яке пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, і відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, яка у 2015, 2016 роках виплачена у меншому, ніж встановлено Законом розмірі.
Постановою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 15.08.2016р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016р., у задоволенні позову відмовлено.
З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи, безпідставно не враховано висновки Пленуму Вищого адміністративного суду України, а також судову практику щодо розгляду зазначеної категорії справ, у зв`язку з чим ухвалено рішення, які підлягають скасуванню.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В ході розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом ІІІ групи захворювання, яке пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації ЧАЕС НОМЕР_3 від 11.07.2011р., посвідченням інваліда Великої вітчизняної війни НОМЕР_2 від 20.06.2011р., архівною довідкою №51/14629 від 31.10.1993р., експертним висновком №11953 від 21.03.2011р., довідкою №2926/43 від 19.05.1987р., довідкою обласної МСЕК №0249254 від 26.06.2014р. (зв`язок з ліквідацією наслідків на ЧАЕС), довідкою обласної МСЕК №0007066 від 26.06.2014р. (втрата працездатності).
10.03.2016р. позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок та виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у 2016 році згідно ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Листом від 12.03.2016р. №1083/03-15 відповідач відмовив позивачу у проведенні такого перерахунку, з посиланням на те, що допомога на оздоровлення у за 2016 рік виплачена йому у належному розмірі - 90 грн., відповідно до постанови КМУ №562 від 12.07.2005р.
10.06.2016р. позивач повторно звернувся до відповідача з заявою року в якій просив нарахувати та виплатити йому щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2015, 2016 роки рік у розмірі - 4 мінімальних заробітних плат (4782 грн. та 5512 грн. відповідно); роз`яснити чи порушує його права нарахування та виплата йому відповідачем щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у 2015, 2016 роках у розмірі 90 грн., замість 4872 грн. та 5512 грн. відповідно, а також чи звертались посадові особи відповідача до Дніпропетровської обласної державної адміністрації з пропозиціями про виділення коштів для виплати йому у 2016 році щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у сумі 5512 грн.
Листом від 14.06.2016р. №2356/03-15 відповідач повідомив позивача про те, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам ІІІ групи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи громадян, встановлено постановою КМУ №562 від 12.07.2005р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 90 гривень, і саме в такому розмірі позивачу виплачено грошову допомогу у 2015 та 2016 роках.
Вважаючи, що відповідачем здійснено нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у меншому розмірі ніж передбачено ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якої відповідач здійснив виплату позивачу допомоги на оздоровлення у визначеному нею розмірі, оскільки іншого розміру такої допомоги у 2015 році та 2016 році не встановлено, а ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01 січня 2015 року, не встановлює розміру такої допомоги.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів попередніх інстанцій не спростовують та є безпідставними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Правові підстави та порядок компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, сім`ям у зв`язку із втратою годувальника та щорічна допомога на оздоровлення таким особам визначено у ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ).
Відповідно до статті 48 Закону №796-ХІІ в редакції, що існувала після визнання рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 неконституційними змін, внесених підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. №107-VI, щорічна допомога на оздоровлення зазначеній категорії осіб складала 4 мінімальних заробітних плати.
Разом з тим, в подальшому законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось.