ПОСТАНОВА
Іменем України
14 листопада 2019 року
Київ
справа №302/188/17-а
адміністративне провадження №К/9901/21339/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міжгірського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16.03.2017 (суддя Гайдур А.Ю.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 (в складі колегії суддів: головуючого судді - Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.) у справі №302/188/17-а за позовом ОСОБА_1 до Міжгірського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним рішення Міжгірського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - Міжгірське ОУПФУ) про відмову у призначення йому пенсії за вислугу років;
- зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за вислугу років з моменту звернення за призначенням пенсії з 23.12.2016, відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Позов обґрунтував тим, що 23.12.2016 він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років як педагогічному працівнику відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" при наявності у нього спеціального педагогічного стажу роботи не менше як 25 років 6 місяців. Його загальний стаж роботи складає понад 39 роки, а стаж роботи педагогічного працівника - 34 роки. Проте, відповідач в особі комісії по призначенню пенсії відмовив йому у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки посада вихователя гуртожитку не передбачена у списку переліку посад, передбачених Постановою №909 від 04.11.1993 "Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту й посад робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, позов задоволено.
Визнано протиправним рішення Міжгірського ОУПФУ про відмову у призначенні пенсії позивачу.
Зобов`язано відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років та виплачувати її у встановленому законом порядку, з моменту звернення за призначенням пенсії з 23.12.2016 відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанціїй, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інсатнцій помилково вважали, що віднесення посади вихователя відповідно до ст. 45 Закону України "Про професійно-технічну освіту" до педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів та установ професійно-технічної освіти, надає позивачу право на зарахування періоду його роботи на посаді вихователя гуртожитку до спеціального стажу. Також вказує на безпідставність посилання судів першої та апеляційної інстанцій на наказ Міністерства освіти і науки України № 665 від 01.06.2013 "Про затвердження кваліфікаційних характеристик професій (посад) педагогічних та науково-педагогічних працівників навчальних закладів", оскільки зазначений наказ є підзаконним нормативно-правовим актом, не зареєстрований у Міністерстві юстиції та втратив чинність на підстав наказу Міністерства освіти і науки України № 1183 від 17.10.2014.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У запереченні на касаційну скаргу позивач просив залишити оскаржувані відповідачем судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що згідно із записами трудової книжки позивача він працював на посадах:
з 20.06.1979 - 01.09.1980 - шліфувальник по дереву 2 розряду Міжгірського лісокомбінату;
з 16.08.1982 - 10.01.1985 - вчитель російської мови та літератури Новоселицької середньої школи;
з 11.01.1985 - 21.08.1985 - виконуючий обов`язки заступника директора по навчально-виховній роботі Голятинської середньої школи;
з 22.08.1985 - 22.03.1988 - директор Голятинської середньої школи;
з 23.03.1988 - 26.08.1991 - вчитель російської мови та літератури Голятинської середньої школи;
з 27.08.1991 - 06.03.1995 - заступник директора по виховній роботі Голятинської загальноосвітньої школи;
з 02.09.1996 - 31.05.1997 - керівник гуртків Голятинської загальноосвітньої школи;
з 01.09.1997 - 15.06.1998 - вчитель географії Голятинської загальноосвітньої школи;
з 20.08.1998 - 21.12.2016 - вихователь гуртожитку Міжгірського ПТУ-12 (Міжгірський профліцей).
Загальний трудовий стаж позивача складає понад 39 років, в тому числі стаж роботи як педагогічного працівника складає 34 роки.
23.12.20146 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
17.02.2017 комісія по розгляду питань пов`язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій Міжгірського ОУПФУ відмовила у призначенні позивачу пенсії за вислугу років з посиланням на те, що у позивача відсутній необхідний спеціальний стаж роботи - 26 років, оскільки документально підтверджено 14 років 1 місяць 20 днів. Період роботи з 20.08.1998 по 26.12.2016 зараховано у загальний стаж роботи, оскільки посада вихователь гуртожитку відсутня в Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 14.11.1993.