ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 904/50/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.
за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,
представники учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача - Сіренко С.В.,
третьої особи на стороні позивача - Пистогова С.В .,
третьої особи на стороні відповідача - Васильєв А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019
(головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2019
(суддя Сівакова В.В.)
у справі №904/50/19
за позовом Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз"
до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: "Nibulon S.A."
про звільнення з-під арешту майна,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий виклад позовних вимог
1.1. У грудні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Компанія "Райз" (далі - ПрАТ "Компанія "Райз") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Укрексімбанк") про звільнення з-під арешту майна.
1.2. Позов обґрунтовано тим, що в забезпечення виконання генеральних угод №15106N3 від 23.02.2006 та №15106N6 від 23.03.2006, позивачем як іпотекодавцем було укладено із ПАТ "Укрексімбанк" як іпотекодержателем ряд іпотечних договорів, за якими в іпотеку передано нерухоме майно. Водночас Департаментом ДВС накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно в межах виконавчих проваджень №№55583162, 49881496, 54901090. Позивач зазначає, що якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту для забезпечення реального виконання рішення суду щодо задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд повинен приймати рішення про звільнення з-під арешту іпотечного майна. Позивач вважає, що звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання державним виконавцем за виконавчим документом для задоволення вимог стягувача, який не є іпотекодержателем, є порушенням передбаченого ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" пріоритету права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.
1.3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2019 матеріали позовної заяви передано на розгляд Господарського суду міста Києва за виключною підсудністю.
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. 23.02.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (банк) та Закритим акціонерним товариством "Науково-виробничим підприємством "Райз-Агро" (позичальник) укладено генеральну угоду №15106N3, відповідно до якої банк прийняв на себе зобов`язання з фінансування позичальника.
2.2. 23.03.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (банк) та Дочірнім підприємством "Райз-Агросервіс", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" (позичальник), укладено генеральну угоду №15106N6, відповідно до якої банк прийняв на себе зобов`язання з фінансування позичальника.
2.3. В забезпечення виконання генеральних угод №15106N3 від 23.02.2006 та №15106N6 від 23.03.2006, між Закритим акціонерним товариством "Компанія "Райз" як іпотекодавцем було укладено із ПАТ "Укрексімбанк" як іпотекодержателем ряд іпотечних договорів, за якими в іпотеку передано відповідне нерухоме майно.
2.4. Департаментом ДВС винесено постанову №49881496 від 09.03.2017 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/5305/15-г від 13.05.2015 та постанову №55583162 від 22.01.2018 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва №759/16206/14-ц від 28.12.2017 про арешт майна боржника - Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз".
2.5. 18.10.2017 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено постанову №54901090 про арешт майна боржника - ПАТ "Компанія "Райз".
2.6. Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що дії щодо накладення арешту на належне позивачу майно порушують права заставодавця та заставодержателя щодо порядку виконання існуючих кредитних договорів та договорів забезпечення.
3. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. 04 червня 2019 року рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні позову відмовлено.
3.2. 11 вересня 2019 року постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 залишено без змін.
3.2.1. Судові рішення мотивовані тим, що з огляду на характер спірних правовідносин сторін, підстави і предмет заявленого позову, а також встановлені судом фактичні обставини у справі, накладення арешту на майно не має наслідком порушення прав позивача, який є боржником у виконавчих провадженнях та не є іпотекодержателем спірного майна.
4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. ПрАТ "Компанія "Райз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019, рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
4.1.1. На думку скаржника, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому.
4.1.2. Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог виключно стягувача-заставодержателя. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (ч. 7 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження").
4.1.3. Позивач вважає, що враховуючи системний аналіз частин 6 та 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту для забезпечення реального виконання рішення суду щодо задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд повинен приймати рішення про звільнення з-під арешту іпотечного майна.
Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання, державним виконавцем за виконавчим документом, для задоволення вимог стягувана, який не є іпотекодержателям, є порушенням передбаченого ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" пріоритету права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки (право, що виникло, або виникне в майбутньому).
Зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, ним порушується право заставодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави в будь-який момент.
4.2. Департамент ДВС та "Nibulon S.A." подали відзиви на касаційну скаргу, в яких вони заперечуючи проти доводів касаційної скарги просять постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
4.2.1. Відзиви мотивовані тим, що ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Отже, законом передбачено, що поняття "звернення стягнення" охоплює сукупність трьох послідовних дій: арешт (опис), вилучення та примусова реалізація. Таким чином, накладення арешту на майно боржника у виконавчому провадженні не є актом звернення стягнення на майно, а є лише законною процесуальною дією, спрямованою на забезпечення можливості звернення стягнення на майно у майбутньому.
4.2.2. Звернення стягнення на заставлене майно, в т.ч. іпотечне, за виконавчими документами допускається для задоволення вимог стягувачів-заставодержателів. Винятком з цього правила є, зокрема, випадок, коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю (п. 2 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження"). Отже, суттєве значення для вирішення спору у даній справі є встановлення дійсної вартості предмета іпотеки на час розгляду даної справи та співвідношення такої вартості із сумою заборгованості відповідача 1 перед позивачем. Проте ані до місцевого господарського суду, ані до господарського суду апеляційної інстанції позивач не надав доказів того, що вартість предметів застави (іпотеки) є меншою за розмір заборгованості боржника заставодержателю.
4.2.3. Отже, третя особи та відповідач вважають, що сам по собі факт накладення арешту на предмет іпотеки не може порушувати переважне право іпотекодержателя на звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці. Законом України "Про виконавче провадження" право державного виконавця на накладення арешту на майно боржника не обмежено перебуванням такого майна у іпотеці та не встановлено обов`язку державного виконавця при накладенні арешту на майно боржника здійснити перевірку відсутності обтяження зазначеного майна іпотекою.
З урахуванням викладеного, державним виконавцем в межах виконавчих проваджень №49881496 і ВП №55583162 правильно накладено арешти на майно ПрАТ "Компанія "Райз", тоді як скаржником не надано будь-яких доказів оскарження, визнання недійсними чи скасування постанов державного виконавця про арешт майна боржника у виконавчих провадженнях №49881496 і №55583162.
4.2.4. У відзивах також зауважено, що скаржником ані до місцевого господарського суду, ані до суду апеляційної інстанції не надано жодних доказів на підтвердження існування жодної з обставин, з якими ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" пов`язує можливість зняття арешту з майна боржника. Також скаржник жодним чином не обґрунтував у чому конкретно полягає порушення прав або інтересів позивача у зв`язку з правомірним накладенням державним виконавцем арешту на майно позивача з метою забезпечення реального виконання наказу господарського суду міста Києва №910/53 05/15-г від 13.05.2015 і виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва №759/16206/14-ц від 28.12.2017, а також яким чином задоволення позову призведе до поновлення або забезпечить захист прав або охоронюваних законом інтересів позивача.
4.2.5. Окремо Департамент ДВС звертає увагу на зміст позовної заяви, відповідно до якої арешт майна позивача у виконавчому провадженні №54901090 накладений постановою державного виконавця від 18.10.2017 про арешт майна боржника, винесеною не відповідачем, а іншим органом державної виконавчої служби - відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві. Департамент ДВС не може бути відповідачем за вимогами, заявленими з приводу дій відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві.