ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 552/7940/17
провадження № 51-6437 км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Кравченка С. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
прокурора Вергізової Л. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 червня 2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження на вирок Київського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2017 року щодо ОСОБА_2 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2017 року у кримінальному провадженні № 12016170040002886 затверджено угоду від 27 листопада 2017 року про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим ОСОБА_2 та прокурором, згідно якої ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК на строк 4 роки, за ч. 2 ст. 289 КК - на строк 5 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням.
На цей вирок потерпілий ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою від 12 червня 2018 року суддя Апеляційного суду Харківської області відмовив ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК).
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у цьому суді.
На думку потерпілого, він має право на оскарження вказаного вироку, оскільки угода про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_2 та прокурором усупереч вимогам ст. 469 КПК була затверджена судом без його згоди та у його відсутності, чим порушено його права.
Враховуючи ці обставини потерпілий вважає, що відмовивши йому у відкритті апеляційного провадження суддя апеляційного суду обмежив його у праві на доступ до правосуддя, гарантоване положеннями статей 55 та 129 Конституції України, та порушив вимоги ч. 2 ст. 24 КПК, не взявши до уваги правові висновки Верховного Суду України викладені у постанові від 3 березня 2016 року у справі № 5-347кс15.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор просила у задоволенні касаційної скарги відмовити та залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом, а також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
За правилами ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права (ст. 7 КПК).
Відповідно до закладеного у положеннях КПК принципу верховенства права людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК).