|
| |
|
|
|
Постанова
Іменем України
07 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 145/972/16-к
провадження № 51-4276 км 18
Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Ткачук Г.В.,
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_1,
захисника Павлова С.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 13 грудня 2017 року у кримінальному провадженні № 22015020000000049 від 10 серпня 2015 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смт Тиврів Вінницької області, мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України із застосуванням положень статей 70, 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк перебування його під вартою з 25 травня 2016 року до набуття вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він впродовж 2015 року, діючи з метою збуту, незаконно придбав у невстановлених осіб наркотичний засіб канабіс загальною масою у перерахунку на висушену речовину 5683 г. та психотропну речовину амфетамін загальною масою 105 г., які зберігав у власному домоволодінні за адресою АДРЕСА_2 та за місцем проживання своїх батьків по АДРЕСА_3 .
Крім того, ОСОБА_1 впродовж 2015 року умисно придбав та зберігав у власному домоволодінні, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2, бойові припаси без передбаченого законом дозволу у вигляді патронів різного калібру та гранат.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 13 грудня 2017 року апеляційні скарги засудженого, його захисника та прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і закрити кримінальне провадження згідно вимог ст. 284 КПК України. При цьому зазначає, що висновки суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в матеріалах провадження відсутні докази, що виявлені наркотичні засоби та боєприпаси належать саме засудженому ОСОБА_1, що підтверджується висновком експерта № 40/72 від 11 травня 2016 року, де зазначено, що відбитки пальців на вилучених під час обшуків боєприпасах відсутні, а генетичні ознаки клітин, виявлених на пакетах з наркотичними засобами, йому не належать.
Крім того зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено в його діях умислу, а стороною обвинувачення не було доведено його причетність до вчинення інкримінованих йому злочинів.
Також засуджений вказує, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить повного викладення фактичних обставин та правової кваліфікації кримінального правопорушення.
Засуджений посилається, також на те, що протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 21 вересня 2015 року, 30 вересня 2015 року та 16 листопада 2015 року відносно ОСОБА_1 є недопустимими, оскільки такі слідчі дії проводилися без належного дозволу слідчого судді. При цьому вказує, що ухвалу слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області від 19 серпня 2015 року про проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_1 стороною обвинувачення, в порушення вимог ст. 290 КПК України, не було відкрито стороні захисту.
Крім того, засуджений ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання захисника про визнання протоколу обшуку від 21 січня 2016 року ( АДРЕСА_3 ) недопустимим доказом. При цьому вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано правової оцінки порушенням, допущеним під час проведення вказаного обшуку, а саме: до початку обшуку працівники СБУ перебували в квартирі самі; в протоколі обшуку не зазначена вимога ОСОБА_2 про проведення обшуку у присутності адвоката; слідчим Побережним Д.А. на початку обшуку було запропоновано ОСОБА_2 добровільно видати заборонені в обігу речі, що суперечить визначеній в ухвалі слідчого судді від 20 січня 2016 року меті обшуку.
Одночасно засуджений посилається на те, що судом першої інстанції в порушення вимог кримінального процесуального законодавства не було розглянуто клопотання захисника про визнання недопустимим доказом протокол обшуку від 21 січня 2016 року ( АДРЕСА_2 ), оскільки у вказаному протоколі наявні виправлення, які не засвідчені понятими та іншими учасниками слідчої дії.
Також засуджений зазначає, що судами залишено поза увагою посилання сторони захисту на суперечності щодо часу проведення слідчих дій та суб`єкта їх проведення, оскільки відповідно до протоколів обшуку слідчий Побережний О.А. одночасно проводив слідчі дії за різними адресами.
Крім того, засуджений вказує, що судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання захисника про проведення повторного допиту понятих, які були присутні під час обшуку домоволодіння засудженого ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).
При цьому, засуджений посилається на те, що апеляційний суд в порушення вимог ст. 419 КПК України не спростував доводи апеляційної скарги сторони захисту, та, як наслідок, прийняв незаконне та необґрунтоване рішення.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та захисникПавлов С.С. підтримали касаційну скаргу засудженого та просили її задовольнити в повному обсязі.
Прокурор Ткачук Г.В. заперечувала щодо задоволення поданої касаційної скарги, просила постановлені щодо ОСОБА_1 рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Таким чином, доводи касаційної скарги засудженого про невідповідність висновків судів, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, а також відсутність в обвинувальному акті повного викладу фактичних обставин та правової кваліфікації кримінального правопорушення не можуть бути предметом касаційного розгляду з огляду на вимоги ч. 1 ст. 433 КПК України, а тому у касаційному порядку не перевіряються.
Крім того, у касаційній скарзі засуджений вказує про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, вважає, що такі рішення постановлені з порушенням матеріального та процесуального законодавства.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно дост. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.