Постанова
Іменем України
07 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 165/787/16-ц
провадження № 61-31512св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
заявник - відкрите акціонерне товариство "Електростальський завод важкого машинобудування",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Електростальський завод важкого машинобудування" на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 31 травня 2017 року в складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Осіпука В. В., Русинчука М. М.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року відкрите акціонерне товариство "Електростальський завод важкого машинобудування" (далі - ВАТ "Електростальський завод важкого машинобудування") звернулося до суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Арбітражного суду Московської області від 11 березня 2013 року в справі № А41-45510/12 за позовом ВАТ "Електростальський завод важкого машинобудування" до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Промлит" (далі - ТОВ "Завод "Промлит") про стягнення заборгованості.
Клопотання мотивоване тим, що рішенням Арбітражного суду Московської області від 11 березня 2013 року в справі № А41-45510/12 було стягнуто з
ТОВ "Промлит" на користь ВАТ "Електростальський завод важкого машинобудування" грошові кошти за недопоставлену продукцію, а також продукцію неналежної якості у розмірі 1 613 974,53 руб, витрати щодо сплати державного мита - 29 139,75 руб; зобов`язано ТОВ "Завод "Промлит" здійснити вивіз бракованого товару, поставленого за контрактом від 06 липня 2010 року
№ 03-59-11/661 за власний рахунок. Указане рішення у апеляційному порядку не оскаржувалося.
Посилаючись на положення Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року, підписаної державами - членами Співдружності Незалежних Держав, у тому числі Україною та Російською Федерацією, ратифікованої Законом України від 10 листопада
1994 року № 240/94-ВР, а також норми Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, підписаної державами - членами Співдружності Незалежних Держав від 20 березня 1992 року та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року
№ 2889-ХІІ та з урахуванням викладеного, заявник просив суд надати дозвіл на примусове виконання на території України указаного рішення в частині стягнення грошових коштів, а також видати виконавчий лист та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 28 березня
2017 року клопотання про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення іноземного суду задоволено.
Визнано та надано дозвіл на примусове виконання рішення Арбітражного суду Московської області Російської Федерації від 11 березня 2013 року про стягнення з ТОВ "Завод "Промлит" на користь ВАТ "Електростальський завод важкого машинобудування" грошових коштів за недопоставлену продукцію, а також за продукцію неналежної якості у розмірі 1 613 974,53 руб та витрат щодо сплати державного мита - 29 139,75 руб та зобов`язано ТОВ "Завод "Промлит" здійснити вивіз бракованого товару, поставленого за контрактом від 06 липня 2010 року
№ 03-59-11/661, за власний рахунок.
Не погоджуючись із указаним рішенням суду, ТОВ "Завод "Промлит" подало апеляційну скаргу до Апеляційного суду Волинської області.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 31 травня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Завод "Промлит" задоволено частково, ухвалу Іваничівського районного суду Волинської області від 28 березня 2017 року скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення іноземного суду про стягнення грошових коштів.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, апеляційний суд, виходив із того, що відсутні підстави для задоволення клопотання про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення іноземного суду, оскільки сторону (боржника), стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, було позбавлено можливості взяти участь у судовому процесі через те, що її не було належним чином повідомлено про розгляд такої справи, що підтверджено належними та допустими доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2017 року ВАТ "Електростальський завод важкого машинобудування" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 31 травня 2017 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що у відповідності до пункту "г" статті 9 Угоди "Про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності"
від 20 березня 1992 року у виконанні рішення відмовляється, якщо будуть надані докази того, що сторону у справі не було повідомлено про дату судового засідання за результатами якого було винесено рішення у справі, оскільки у відповідності до цих норм така відмова можлива лише у випадку наявності належних доказів неповідомлення про процес розгляду справи, а не дати судового засідання. ТОВ "Завод "Промлит" було належним чином повідомлено про розгляд справи. Заявник вважав, що апеляційним судом неправильно застосовано норми процесуального права.
Доводи особи яка подала заперечення на касаційну скаргу
У листопаді 2017 року ТОВ "Завод "Промлит" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є, в тому числі: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.