Постанова
Іменем України
07 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 333/1988/16-ц
провадження № 61-33247св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач за позовом 1 - Запорізька міська рада Запорізької області,
відповідач за позовами 1, 2 - ОСОБА_1,
третя особа за позовом 1 (позивач за позовом 2) - ОСОБА_2,
треті особи за позовом 1: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідачі за позовом 2: ОСОБА_6, ОСОБА_7,
треті особи за позовом 2: територіальна громада в особі Запорізької міської ради Запорізької області, орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_6, які діють в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_7, на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2017 року в складі судді Фунжия О. А. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області
від 10 серпня 2017 року в складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року Запорізька міська рада Запорізької області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5, про витребування квартири з чужого незаконного володіння, вилучення і передачу квартири у володіння територіальної громади, скасування реєстрації права власності на квартиру.
Позовна заява мотивована тим, що спірна квартира АДРЕСА_1 належала до державного житлового фонду. Наймачем квартири була ОСОБА_3, членами її сім`ї, які мали право користування житлом у квартирі були ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_2 . Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2008 року ОСОБА_8 та ОСОБА_2 були визнані такими, що втратили право користування житлом. 27 лютого
2008 року розпорядженням голови районної адміністрації по Комунарському району м. Запоріжжя ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру, яку в березні 2008 року остання продала ОСОБА_4 . У подальшому протягом 2008-2011 років спірна квартира ще тричі перепродавалася, за останнім договором купівлі-продажу від 19 квітня 2013 року право власності на спірну квартиру набула ОСОБА_1 .
Посилаючись на те, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, приватизація квартири і договір купівлі-продажу від 07 березня 2008 року визнані недійсними, відновлено право ОСОБА_8 та ОСОБА_2 на користування спірною квартирою, позивач просив суд: на підставі статті 388 ЦК України витребувати та вилучити у ОСОБА_1 об`єкт спірної нерухомості та передати його у володіння територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради Запорізької області; державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 скасувати.
У травні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради Запорізької області, орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення, вселення.
Позовна заява мотивована тим, що вона не позбавлена у судовому порядку права користування спірною квартирою, проте у квартирі мешкають відповідачі, які чинять їй перешкоди у користуванні житловим приміщенням.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просила суд усунути їй перешкоди у користуванні спірною квартирою, виселити відповідачів з квартири та вселити її в квартиру.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 10 серпня 2017 року, позов Запорізької міської ради Запорізької області задоволено.
Квартиру АДРЕСА_1 витребувано та вилучено у ОСОБА_1, передано у володіння територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради Запорізької області.
Державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1., номер запису про право власності 717181 від 19 квітня 2013 року, скасовано.
Позов ОСОБА_2 задоволено.
Зобов`язано усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 квартирою
АДРЕСА_1 , які чинять ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7
Висилено ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 .
Вселено ОСОБА_2 у квартиру
АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірна квартира вибула із власності територіальної громади поза її волею на підставі судового рішення, яке згодом було скасовано, приватизація квартири і договір купівлі-продажу визнані недійсними, а тому на підставі статті 388 ЦК України вона підлягає вилученню на користь власника із чужого незаконного володіння. Оскільки ОСОБА_2, яка є особою з
ІІ групою інвалідності, не втратила права користування житлом, вона підлягає вселенню у спірну квартиру, а відповідачі - виселенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6, які діють в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_7, подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та відмовити у задоволенні позову.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності, у зв`язку із чим неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 подала заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судом