ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 766/5307/17
провадження № 61-39372св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 2 березня 2018 року, ухвалене у складі судді Прохоренко В. В., та постанову апеляційного суду Херсонської області від 23 травня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Приходько Л. А., Вейтас І. В., Кузнєцової О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1, діючи в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 і ОСОБА_3, звернулась із позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
В обґрунтування позову зазначила, що сторони зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 з весни 2016 року за вказаною адресою не проживає. З квартири виїхала добровільно, вивезла свої особисті речі і до подання позову в квартиру не поверталась. Житлово-комунальні послуги за квартиру не сплачує.
За таких обставин просила визнати відповідача такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 12 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не проживала за місцем реєстрації у зв`язку із неприязними відносинами з позивачем та перешкоджанням останньої користуватися квартирою. Суд першої інстанцій дійшов висновку, що вказані обставини вказують на поважність причин непроживання відповідача у вказаному жилому приміщенні, тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання відповідача такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Постановою апеляційного суду Херсонської області від 23 травня 2018 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 березня 2018 року залишено без змін з посиланням на відповідність його висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог і доводів касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просила скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Херсонської області від 23 травня 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не проживала у вказаній квартирі з лютого 2016 року з поважних причин, а саме у зв`язку із неприязними відносинами з позивачем та перешкоджанням останньої у користуванні квартирою, оскільки доказів цієї обставини матеріали справи не містять.
Вказувала, що реєстрація та проживання відповідача у вказаній квартирі порушуватиме права дітей, відносно яких її позбавлено батьківських прав, оскільки вона, маючи ключі від вказаної квартири, неодноразово вчиняла крадіжки належного позивачу майна.
Зазначила, що апеляційний суд не врахував, що факт недопуску відповідача до квартири, на який посилалась ОСОБА_4, відбувся у березні 2017 року, тобто після сливу шести місяців її непроживання у вказаній квартирі, що є підставою для визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Питання про поновлення цього строку судами попередніх інстанцій не вирішувалось.
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 30 грудня 2014 року між Департаментом житлово-комунального господарства Херсонської міської ради та ОСОБА_1 укладено договір найму житлового приміщення за № 19, за яким позивачу та членам її сім`ї передано у користування квартиру АДРЕСА_2 . На момент розгляду справи спірна квартира не приватизована.
З довідки № 17-35 від 6 березня 2017 року, виданої Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Комунальник-49", суди встановили, що в квартирі АДРЕСА_1, окрім позивача, зареєстровані її дочка ОСОБА_4 та онуки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 12 січня 2017 року ОСОБА_4 позбавлено батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .
З вказаного рішення суди встановили, що дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 25 травня 2015 року відібрано у матері ОСОБА_4 без позбавлення батьківських прав. Рішенням виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні ради № 106 від 10 липня 2015 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування, та призначено ОСОБА_1 опікуном над ними.
З листа Херсонського міського відділу поліції від 14 березня 2017 року № 36/1081 суди встановили, що ОСОБА_4 зверталася до відділу поліції із заявою щодо неможливості користуватися квартирою у зв`язку з неправомірною поведінкою позивача, яка змінила замки на вхідних дверях і перешкоджає її вселенню до квартири.
З акта про непроживання та відсутність особистих речей, складеного 7 березня 2017 року жителями будинку АДРЕСА_3, суди встановили, що в квартирі АДРЕСА_4 за вказаною адресою ОСОБА_4 фактично не проживає з весни 2016 року, її особисті речі не виявлено, інші ознаки, що вказують на фізичне проживання відповідача за цією адресою, відсутні.
Суди встановили, що, заперечуючи проти позову, відповідач зазначила, що дійсно з лютого 2016 року не проживає у спірній квартирі у зв`язку з неприязними відносинами, які склалися між нею та її родичами: матір`ю ОСОБА_1 та сестрою ОСОБА_5
16 лютого 2016 року ОСОБА_5 заборонила їй повертатись до квартири, після чого потрапити у квартиру відповідач не змогла у зв`язку зі зміною замків. Деякий час вона прожила у під`їзді цього житлового будинку, після чого влаштувалась на сезонні роботи і проживала за місцем роботи.
Позиція Верховного Суду; мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.