Постанова
Іменем України
06 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 520/11710/16-ц
провадження № 61-34039св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач (відповідач)- ОСОБА_4,
відповідач (позивач) - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору 1 - ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору 2 - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу - Машкіна Ніна Олександрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 червня 2017 року у складі судді Калініченко Л. В. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 серпня 2017 року в складі колегії суддів: Сегеди С. М., Кононенко Н. А., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_3, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу - Машкіна Н. О. про визнання договору позики та іпотечного договору недійсними, та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява обґрунтована тим, що 26 жовтня 2015 року її чоловік ОСОБА_3 взяв в борг у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 160 000 доларів США на строк до 07 листопада 2015 року, про що було складено розписку від 26 жовтня 2015 року.
У зв`язку з тим, що ОСОБА_3, не маючи можливості повернути борг у вказаний строк, з метою забезпечення виконання зобов`язань, її чоловіком - ОСОБА_3 було вирішено передати майно в іпотеку - земельну ділянку та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_4 на праві власності.
При цьому, позивачка зазначала, що чоловік запевнив її, що борг буде повернуто ОСОБА_2 в строк до 06 травня 2016 року.
Таким чином, ОСОБА_4 вказувала, що 07 листопада 2015 року під впливом тиску чоловіка ОСОБА_5, вона з ОСОБА_2 уклали договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Машкіною Н. О. та зареєстрований в реєстрі за № 1547.
Позивачка вказувала, що за умовами договору позики вона нібито отримувала у ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 3 667 200,00 грн, що в еквіваленті складає 160 000 доларів США, згідно з офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ), на день підписання договору позики.
07 листопада 2015 року у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 за договором позики, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Машкіною Н. О., та зареєстрований в реєстрі за № 1548.
Згідно умов пункту 1.1 іпотечного договору, іпотекодавцем передано в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, площею 0,1000 га, у тому числі земельними угіддями, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 5123781300:03:001:0349.
17 травня 2016 року повернуто частину боргу у розмірі 13000 доларів США.
10 червня 2016 року повернуто частину боргу у розмірі 12000 доларів США.
07 вересня 2016 року нею було отримано лист з вимогою про усунення порушень (іпотечне повідомлення), в якому ОСОБА_2 попереджував, що у випадку несплати позики у сумі 135 000 доларів США, в еквіваленті в гривню за офіційним курсом НБУ на день повернення, а також 3% річних від простроченої суми позики у розмірі 36 896,40 грн у 30-денний строк, ним буде прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Однак, позивач зазначала, що на момент укладення договору позики та іпотечного договору від 07 листопада 2015 року вона діяла під натиском свого чоловіка ОСОБА_3, її волевиявлення було невільним та не відповідало її внутрішній волі, гроші за договором позики від 07 листопада 2015 року вона не отримувала.
Викладені обставини, на думку позивачки, свідчать про порушення умов договорів та підставою для визнання їх недійсними.
Крім того, позивачка вважала, що їй була нанесена значна моральна шкода та душевні страждання внаслідок завданих дій з боку відповідача, внаслідок переживань у неї погіршився стан здоров`я, загострилися хронічні хвороби, почались випадки безсоння.
Також факт того, що майно, в якому вона проживає постійно, докладала довгі роки зусиль для його придбання та подальшого підтримання, раптом може його втратити, призводить до постійних хвилювань та погіршення самопочуття, що в свою чергу призводить до зміни графіку життя, не є скритним фактом та є моральними стражданнями.
З урахуванням уточнень до позовної заяви, просила суд:
визнати недійсним договір позики від 07 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ;
визнати недійсним іпотечний договір від 07 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ;
стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 890,00 грн.
У жовтні 2016 року ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики.
Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що 07 листопада 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Машкіною Н. О., та зареєстрований в реєстрі за № 1547, за умовами якого, позичальник отримав у позикодавця грошові кошти у сумі 3 667 200,00 грн, що в еквіваленті складає 160 000 доларів США, згідно з офіційним курсом НБУ, на день підписання цього договору.
Згідно з пунктом 3 договору позики позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю в строк до 06 травня 2016 року грошові кошти, на дату повернення позики, сума поверненої позики повинна бути еквівалента 160 000 доларів США, згідно з офіційним курсом НБУ на день повернення, але не може бути меншою ніж 3 667 200 грн.
Представник позивача за зустрічним позовом вказав, що в порушення умов договору позики щодо строку повернення позики та суми, позичальником 17 травня 2016 року та 10 червня 2016 року була частково повернута позика у розмірі 13 000 та 12 000 доларів США в еквіваленті в гривню на день повернення, залишок неповернутої частини позики складає 135 000 доларів США, у еквіваленті згідно з офіційним курсом НБУ до гривні на день повернення.
З урахуванням уточнення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 просив суд стягнути зі ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за договором позики від 07 листопада 2015 року у розмірі 135 000 доларів США у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення, 3 % річних від простроченої суми позики за період з 07 травня 2016 року по 23 січня 2017 року у розмірі 80 952,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 серпня 2017 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, про визнання договору позики від 07 листопада 2015 року та іпотечного договору від 07 листопада 2015 року недійсними, відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено, стягнуто зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованість по договору позики у сумі 135 000 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 3 520 816,20 грн, три проценти річних від простроченої суми за період з 07 травня 2016 року по 23 січня 2017 року, що складає 80 952,00 грн, та судовий збір у сумі 6 890 грн.
Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, суди дійшли висновку, що при укладенні спірних договорів позики та іпотеки, ОСОБА_4 діяла свідомо, договори відповідали її волі, а тому підстав для визнання їх недійсними матеріали справи не містять.
Крім того, наявність розписки свідчить про неповернення боргу відповідачем, а тому останній на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу та три проценти річних з простроченої суми, відповідно до положень статей 625, 1049-1050 ЦК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано справу № 520/11710/16-ц з Київського районного суду м. Одеси та зупинено виконання ухвали апеляційного суду Одеської області від 15 серпня 2017 року.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
04 червня 2018 року справа № 520/11710/16-ц передана до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу № 520/11710/16-ц призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року справу № 520/11710/16-ц призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У серпня 2017 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, а позов ОСОБА_4 задовольнити.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що під час укладення договору від 07 листопада 2015 року ОСОБА_4 діяла під тиском свого чоловіка ОСОБА_3 усупереч своєї волі, крім того ОСОБА_4 не отримувала грошові кошти за договором позики від 07 листопада 2015 року, а тому це є підставою для визнання спірних договорів недійсними.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, у якій просив касаційну скаргу відхилити та залишити в силі оскаржені судові рішення. Указував, що при вирішення спору про визнання договору недійсним із підстав відсутності у сторони волі на його укладення правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору. Крім того, письмова форма договору позики є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 07 листопада 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, відповідно до умов якого, позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти у сумі 3 667 200,00 грн, що в еквіваленті складає 160 000 доларів США, згідно з офіційним курсом НБУ, на день підписання цього договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів без нарахування процентів за користування грошовими коштами на умовах, визначених цим договором. Грошові кошти, які є предметом цього договору, передані позикодавцем та одержані позичальником до підписання цього договору. Сторони усвідомлюють, що цим договором підтверджена передача грошових коштів Позичальникові.
Відповідно до пункту 3 договору позики, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) в повному розмірі 3 667 200,00 грн, що в еквіваленті складає 160 000 доларів США, згідно з офіційним курсом НБУ, на день підписання цього договору, згідно умов цього договору з кінцевим терміном погашення 06 травня 2016року. На дату повернення позики, сума поверненої позики повинна бути еквівалентна 160 000 доларів США, згідно з офіційним курсом НБУ на день повернення, але не може бути меншою ніж 3 667 200,00 грн.
Вказаний договір позики було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Машкіною Н. О. 07 листопада 2015року, зареєстровано в реєстрі за № 1547.
На забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, 07 листопада 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого, іпотекодавець передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку об`єкт нерухомості, а саме: житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 серпня 2008 року (справа №2-1829/08), та земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, площею 0,1000 га., у тому числі за земельними угіддями: рілля - 0,1000 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер якої: 5123781300:03:001:0349, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку (бланк серії ЯЕ № 677330), виданого Овідіопольським районним відділом земельних ресурсів Одеської області 10 січня 2008 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010852900005.