Постанова
Іменем України
11 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 153/1440/18
провадження № 61-10302св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідачі:ОСОБА_2 , Ямпільська міська рада Вінницької області,
треті особи: ОСОБА_3, відділ державної реєстрації Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2019 року у складі судді Гаврилюк Т. В. і постанову Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г., Оніщука В. В.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Ямпільської міської ради Вінницької області, просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 23 травня 2000 року Ямпільською міською радою Вінницької області серії ВН № 001174 на ім?я ОСОБА_2 на підставі рішення Ямпільської міської ради Вінницької області 11 сесії 23 скликання від 23 грудня 1999 року, площею 0, 0334 га, що розташована на АДРЕСА_1, а також скасувати державну реєстрацію права власності на дану земельну ділянку.
Позов мотивований тим, що позивачу на праві приватної власності на підставі договору дарування належить 29/100 частини жилого будинку АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками даного жилого будинку є ОСОБА_3 та ОСОБА_2, яким належать 38/100 та 33/100 частки будинку відповідно.
У червні 2018 року позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 оформила право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0525610100:01:003:0273 площею 0, 0334 га на АДРЕСА_1, про що отримала державний акт, виданий 23 травня 2000 року Ямпільською міською радою Вінницької області серії ВН № 001174.
Зазначена земельна ділянка є частиною земельної ділянки загальною площею 0, 0520 га, яка використовується для обслуговування жилого будинку, тому оформлення права власності на неї, зважаючи на намір відповідача її відчужити, порушує права позивача та права іншого співвласника щодо користування санвузлом, сараєм, вигрібною ямою, спільним проїздом і проходом, що на ній знаходяться.
При цьому розмір земельної ділянки, на яку відповідач отримала державний акт, є непропорційним до її частки у праві власності на жилий будинок.
Позивач і ОСОБА_3 як співвласники житлового будинку та суміжні землекористувачі не підписували акт погодження і закріплення меж спірної земельної ділянки.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів порушення його прав оспорюваним державним актом. У зв?язку з цим відсутні правові підстави для застосування наслідків спливу позовної давності. Під час проведення виїзного судового засідання судом встановлено, що до санвузла, вигрібної ями, сараю перешкод для позивача відповідачем ОСОБА_2 не створено. Сторони мають окремі, індивідуальні під`їзди до своїх частин житлового будинку на АДРЕСА_1, а також встановлено те, що сторони мають індивідуальні вбиральні та санвузли, сараї, кожен окремо має подвір`я, спільний проїзд відсутній. Між сторонами виникав лише спір з приводу користування туалетом, а не з приводу меж земельної ділянки. Позивачеві було відомо про намір відповідача приватизувати земельну ділянку, а також про державний акт на право приватної власності на землю на момент його видачі ОСОБА_2 Протягом вісімнадцяти років позивач не звертався до суду за захистом своїх прав та інтересів, а звернувся лише після того, як дізнався про намір відповідача ОСОБА_2 продати свою частину жилого будинку. Тому, на думку суду, позивач ОСОБА_1 зловживає своїм правом, оскільки судом не встановлено порушення будь-яких прав позивача відповідачем ОСОБА_2
Постановою Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження, сторони мають окремі індивідуальні під`їзди до своїх частин жилого будинку, кожен співвласник має окреме подвір`я, господарські споруди, спільний проїзд відсутній. Під час розробки технічної документації зі складання державного акта, земельною комісією при Ямпільській міській раді Вінницької області, яка складала акт обстеження спірної земельної ділянки, встановлено відсутність порушень земельного законодавства з боку ОСОБА_2 та порушення прав та інтересів позивача у справі, після чого сесією Ямпільської міської ради Вінницької області прийнято рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не є підставою для відмови місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку. Видача державного акта на право власності не порушує права позивача. У матеріалах справи відсутні докази про виділення позивачеві або передачу йому у користування чи у власність земельної ділянки для обслуговування належної йому частини будинку, між сторонами не встановлювався порядок користування спірною земельною ділянкою, тому доводи заявника про непропорційність її площі до частки у праві власності на жилий будинок є безпідставними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив суд касаційної інстанції скасувати рішення Ямпільського районного суду Вінницької від 18 лютого 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2019 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не надано вмотивованої оцінки кожного з наведених позивачем аргументів, не вказані докази, відхилені судом, і мотиви їх відхилення, відсутні мотиви незастосування норм права, на які посилався позивач.
Суди позбавили позивача захисту його права на частину земельної ділянки. При розгляді даної справи необхідно було виходити з того, що володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, у тому числі тієї, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається їхньою згодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на жилий будинок.
Судами не застосовано статті 79-1, 116, 118, 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Суди не з`ясували, яка частка перебуває у користуванні позивача.
Листом Ямпільської міської ради Вінницької області у 1999 року позивачу і відповідачу було рекомендовано звернутися до суду для вирішення питань приватизації земельної ділянки.
Не враховано факт, що позивач і ОСОБА_3 не давали згоди на приватизацію відповідачем земельної ділянки. Ямпільська міська рада, надаючи відповідачу ОСОБА_2 дозвіл на передання у власність спірної земельної ділянки та дозвіл на видачу державного акта, діяла всупереч статті 107 ЗК України у редакції 1990 року.
Відповідно до довідки Ямпільської міської ради від 10 липня 2018 року № 13-02/148, у 2000 році біля домоволодіння на АДРЕСА_2 рахувалася земельна ділянка площею 0,0520 га. ОСОБА_2 23 грудня 1999 року передано у власність 0,0334 га.
Фактичне розташування господарських споруд на земельній ділянці та позначення на плані у технічній документації будинку не співпадають, що було виявлено під час виїзного судового засідання.
Приватизація відповідачем частини земельної ділянки позбавила позивача користування тією частиною земельної ділянки, якою він користувався раніше.
Приватизована частина земельної ділянки за розміром не відповідає частки у праві власності на спільних жилий будинок, розташований на ній.
Позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що під час виїзного судового засідання не встановлено перешкод до користування санвузлом, вигрібною ямою і сараєм. Відповідно до технічної документації дані споруди розташовані на земельній ділянці, приватизованій відповідачем, і до яких йому відповідач заборонив прохід. Позивач і відповідач мають окремі входи на подвір`я, однак на плані домоволодіння вони відсутні, оскільки встановлені самостійно сторонами.
Про те, що відповідач приватизував частину земельної ділянки під спільним жилим будинком позивачу стало відомо у середині червня 2018 року, коли нотаріус надіслав позивачу лист з пропозицією відповідача придбати частку у праві власності на жилий будинок відповідно до переважного права співвласника на це. У даному листі повідомлялося також і про продаж земельної ділянки.
У власність відповідача відповідно до його частки у праві власності у жилому будинку мало б бути передано не більше 50 % земельної ділянки, що дорівнювало б 0,026 га, а не 0,0334 га, як було передано фактично. Конфігурація земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 із спірним проїздом у абрисі зовнішніх меж не відповідає фактичному розташуванню меж із суміжними землекористувачами, чим порушено права позивача.
При встановленні меж земельної ділянки порушено механізм їх визначення, передбачений у Інструкції встановлення межових знаків, затвердженої наказом Держкомзему від 18 травня 2010 року № 376. Як суміжний землекористувач позивач відмовився від підписання акта погодження та закріплення меж земельної ділянки відповідача, на яку він претендує разом із спірним проходом.
Позиції інших учасників
У червні 2019 року відповідач ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що спірна земельна ділянка надана ОСОБА_2 за рахунок земель Ямпільської міської ради Вінницької області, а не земель позивача, як останній стверджує в позовній заяві та касаційній скарзі. Географічно частини жилого будинку, що перебувають у користуванні позивача та відповідача, розташовані так, що земельна ділянка відповідача не межує із земельною ділянкою позивача, що підтверджує і план жилого будинку, наявний у матеріалах справи. Належна відповідачу земельна ділянка межує з земельною ділянкою, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_3 - третьої особи у справі, який ніяких претензій до відповідача ніколи з приводу земельної ділянки не пред`являв.
Земельна ділянка, якою фактично користується позивач, межує із земельною ділянкою, якою фактично користується ОСОБА_3 Тому земельна ділянка, передана у власність відповідача, не могла бути збільшена за рахунок земельної ділянки, якою користується позивач.
У позивача і відповідача є окремі входи до своїх частин жилого будинку. На земельній ділянці та жилому будинку позивача наявні свій санвузол і вигрібна яма, наявний окремий вхід, заасфальтоване подвір`я із стежками, власний сарай для дров. Під час виїзного засідання встановлена відсутність на спірній земельній ділянці сараю, та непридатного до використання санвузлу, яким ніхто не користується. Ніякого спільного проходу та проїзду у сторін немає. Позивач не заявляв клопотання про призначення судової експертизи у справі для доведення факту порушення його прав.
Відповідач не може бути позбавлений права власності, оскільки це буде порушенням його конвенційного права на володіння своїм майном.
Погодження меж земельної ділянки є допоміжною процедурою.
Позивачем не зазначено жодних допустимих підстав для визнання недійсним і скасування державної акта на земельну ділянку.
Позивач не довів прав на спірну чи суміжну земельну ділянку. Між сторонами відсутній і порядок користування земельною ділянкою, тому не можна вести мову про непропорційність спірної земельної ділянки загальній площі земельної ділянки, на якій розташований жилий будинок.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.