Постанова
Іменем України
11 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 760/22468/16-ц
провадження № 61-15076св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 січня 2018 року у складі колегії суддів: Прокопчук Н. О., Саліхова В. В., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 09 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" (далі - ВАТ "Універсал Банк"), правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та третьою особою ОСОБА_2 було укладено генеральний договір про надання кредитних коштів № BL4387, за умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 290 000 доларів США зі сплатою 14 % річних (базова процентна ставка) та 28 % річних (підвищена процентна ставка) за користування кредитом строком до 01 червня 2028 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 09 червня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, предметом якого є нежитлові будівлі (літери А, Б, В), загальною площею 199,8 кв. м по АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 не виконувала належним чином своїх зобов`язань за генеральним договором про надання кредитних коштів, у зв`язку з чим в неї утворилася заборгованість в розмірі 578 725,59 доларів США та 256 061,51 грн, з яких: 285 002,04 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 293 723,55 доларів США -за процентами, 256 061,51 грн - пеня. На підставі договору купівлі-продажу від 01 листопада 2016 року предмет іпотеки - нежитлові будівлі (літери А, Б, В) загальною площею 199,8 кв. м були відчужені власником ОСОБА_2 відповідачу ОСОБА_1 . Виходячи з положень статті 23 Закону України "Про іпотеку" договір іпотеки від 09 червня 2008 року, укладений між банком та третьою особою, яка на час його укладення була власником предмета іпотеки, є дійсним для нового власника нерухомого майна - відповідача ОСОБА_1 . Враховуючи викладене, ПАТ "Універсал Банк" просило в рахунок часткового погашення вищевказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.
Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 25 квітня 2017 року у складі судді Шереметьєвої Л. А. позов ПАТ "Універсал Банк" задоволено. В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ "Універсал Банк" за кредитним договором від 09 червня 2008 року № BL4387 в розмірі 578 725,59 доларів США, з яких: 285 002,04 доларів США - заборгованість за кредитом, 293 723,55 доларів США - відсотки, 256 061,51 грн - пеня, звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлові будівлі (літери А, Б, В) загальною площею 199,8 кв м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01 листопада 2016 року, серія та номер 995, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силка І. В., шляхом визнання за ПАТ "Універсал Банк" права власності на предмет іпотеки, вартість якого становить 4 134 000 грн. Визнано за ПАТ "Універсал Банк" право власності на нежитлові будівлі (літери А, Б, В) загальною площею 199,8 кв м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" 1 378 грн судового збору та 420 грн судових витрат.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що в разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, а в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених договором іпотеки, - вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором і при невиконанні цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки. Згідно з пунктом 4.2 договору іпотеки іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із способів: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, шляхом застереження про задоволення вимог іпотекодержателя або за договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя. Враховуючи наявну заборгованість за кредитним договором та ринкову вартість предмета іпотеки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ "Універсал Банк" та необхідність їх задоволення.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 26 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану від імені та в інтересах ОСОБА_1, задоволено частково. Заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ "Універсал Банк" відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в пункті 5.1 договору іпотеки сторони визначили позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на нього в порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" або шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Однак банком не було надано доказів неможливості виконання умов договору іпотеки у визначений сторонами спосіб щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не врахував, що на підставі рішення суду право власності набувається тільки у випадках, передбачених статтями 335 та 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
В лютому 2018 року ПАТ "Універсал Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду міста Києва від 26 січня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування цим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25 квітня 2017 року.
Касаційна скарга ПАТ "Універсал Банк" мотивована тим, що відповідно до Закону України "Про іпотеку" та умов іпотечного договору банк має право на набуття права власності на предмет іпотеки в разі порушення позичальником умов кредитного договору як в позасудовому, так і в судовому порядку. Крім того, пункт 4.2 договору іпотеки від 09 червня 2008 року надає банку право самостійно обрати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема й на підставі рішення суду. Згідно з роз`ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 2 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" та постановою Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року в справі № 6-1219цс16 звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 31 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Солом`янського районного суду міста Києва.
14 червня 2018 року справа № 760/22468/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Частиною першої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Судами встановлено, що 09 червня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та третьою особою ОСОБА_2 було укладено генеральний договір про надання кредитних коштів № BL4387, за умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 290 000 доларів США зі сплатою 14 % річних (базова процентна ставка) та 28 % річних (підвищена процентна ставка) за користування кредитом строком до 01 червня 2028 року.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за генеральним договором про надання кредитних коштів між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, предметом якого є нежитлові будівлі (літери А, Б, В) загальною площею 199,8 кв. м по АДРЕСА_1, що на той час належали іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 12 листопада 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського округу Каплуном Ю. В.
На підставі договору купівлі-продажу від 01 листопада 2016 року предмет іпотеки - нежитлові будівлі (літери А, Б, В) загальною площею 199,8 кв. м - були відчужені власником ОСОБА_2 відповідачу ОСОБА_1 Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силка І. В., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1068721280000, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 32153594 від 01 листопада 2016 року.
Частинами першою та другою статті 23 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
ОСОБА_2 не виконувала належним чином своїх зобов`язань за генеральним договором про надання кредитних коштів від 09 червня 2008 року № BL4387, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість, яка станом на 13 грудня 2016 року склала 578 725,59 доларів США та 256 061,51 грн, з яких: 285 002,04 доларів США - заборгованість за тілом кредиту, 293 723,55 доларів США - за процентами, 256 061,51 грн - пеня.
ПАТ "Універсал Банк" просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за собою права власності на нього.
Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно з частиною першою статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Пунктом 2.1.1 договору іпотеки передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником за будь-якими з вищевказаних основного(-их) договору(-ів), що обумовлюють основне зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.
У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за будь-яким(и) із вищевказаних основного(-их) договору(-ів), що обумовлюють основне зобов`язання, а у разі невиконання іпотекодавцем цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки (пункт 2.1.2 договору іпотеки).
Згідно з пунктом 4.2 договору іпотеки звернення стягнення здійснюється на підставі: або рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса, або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або за договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.
Сторони погодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в договорі іпотеки. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку"; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" (пункт 5.1 договору іпотеки).