Постанова
Іменем України
11 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 697/1782/15-ц
провадження № 61-18711св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Орган опіки та піклування Канівської міської ради Черкаської області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2016 року у складі судді Русакова Г. С. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 08 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Вініченка Б. Б., Бондаренка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ у натурі частки майна, що є спільною частковою власністю, посилаючись на те, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 червня 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1679, йому та відповідачу належить на праві власності по 1/2 частині житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Між ним та відповідачем виникають спори про порядок користування і володіння будинком, домовленості про його поділ не досягнуто. Враховуючи викладене, після проведення у справі судової будівельно-технічної експертизи він уточнив позовні вимоги і остаточно просив суд:
- здійснити поділ житлового будинку з надвірними спорудами за варіантом № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 січня 2016 року № 15-15, складеного судовим експертом ОСОБА_4;
- виділити йому частину домоволодіння в натурі, яка складається з: приміщення № 1-6(1) - кухня площею 8,5 кв. м (після демонтажу частини перегородки) вартістю 46 532 грн; приміщення № 1-6(2) - коридор площею 3,6 кв. м (після утворення перегородки з дверним прорізом) вартістю 19 708 грн; кімната № 1-7 площею 18,0 кв. м вартістю 98 539 грн; гараж "Ж" вартістю 54 978 грн; сарай "Б" вартістю 39 090 грн; сарай "б" вартістю 11 973 грн; огорожа № 2 вартістю 15 799 грн; 1/2 частина огорожі № 1 вартістю 4 897,50 грн; 1/2 частина вбиральні "Г" вартістю 4 162,50 грн, а всього загальною площею 30,1 кв. м вартістю 295 679 грн, що складає 501/1000 домоволодіння;
- виділити ОСОБА_2 частину домоволодіння в натурі, яка складається з: приміщення № 1-3 - кімната площею 15,7 кв. м вартістю 85 948 грн; приміщення № 1-4 - кухня площею 8,1 кв. м вартістю 44 343 грн; приміщення № 1-5(1) - кімната площею 6,3 кв. м (після демонтажу частини перегородки) вартістю 34 488 грн; прибудова "а-1" вартістю 55 014 грн; прибудова "а-2" вартістю 18 704 грн, ґанок вартістю 1 337 грн; сарай "В" вартістю 7 926 грн; сарай "Д" вартістю 3 711 грн; 1/2 частина огорожі № 1 вартістю 4 897,50 грн; ворота № 3 вартістю 8 626 грн, погріб "п/а" вартістю 24 939 грн, 1/2 частина вбиральні "Г" вартістю 4 162,50 грн, а всього загальною площею 30,1 кв. м вартістю 294 096 грн, що складає 499/1000 домоволодіння;
- зобов`язати його замурувати існуючий дверний проріз між приміщеннями 1-3 і 1-7, демонтувати частини перегородки між приміщеннями 1-5 і 1-6, створити глуху перегородку між приміщеннями 1-5(1) і 1-6(1), створити перегородку з дверним прорізом в приміщенні 1-6, поділивши його на частини 1-6(1) площею 8,5 кв. м і 1-6(2) площею 3,6 кв. м, створити вхідний дверний проріз на місці віконного прорізу в новоутвореному приміщенні 1-6(1) з подвійним дверним блоком, створити віконний проріз в новоутвореному приміщенні 1-6(1), створити дверний проріз в перегородці між приміщеннями 1-7 і 1-6(2);
- приміщення горища розділити між співвласниками по лінії розподілу житлового будинку;
- зобов`язати сторони провести реконструкцію системи опалення, газопостачання, електропостачання, водопроводу для забезпечення їх автономності (згідно з проектом);
- стягнути з нього на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за перевищення 1/2 частини вартості домоволодіння в сумі 791,50 грн;
- розподілити ідеальні частини співвласників у праві власності на житловий будинок;
- визнати за ним право власності на 501/1000 частини домоволодіння АДРЕСА_1 замість 1/2 частини, що належала раніше;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 499/1000 частини домоволодіння АДРЕСА_1 замість 1/2 частини, що належала раніше;
— стягнути на його користь з ОСОБА_2 судові витрати.
У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення порядку користування, розпоряджання та володіння житловим будинком, що є спільною власністю, в якому заперечила проти позову ОСОБА_1 та зазначила, що не погоджується із запропонованим ним варіантом поділу житлового будинку, оскільки вона не матиме можливості потрапити до своїх кімнат та проживати в будинку.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 27 листопада 2015 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1, об`єднано їх в одне провадження, а ухвалою цього ж суду від 13 травня 2016 року, за клопотанням ОСОБА_2 , її зустрічний позов залишено без розгляду.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 травня 2016 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Орган опіки та піклування Канівської міської ради Черкаської області.
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено. Повернуто ОСОБА_1 внесені на депозитний рахунок Канівського міськрайонного суду Черкаської області кошти в сумі 13 448 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 5 564,15 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виділ частки у спільному майні є неможливим без виконання робіт з перепланування та переобладнання, які передбачають втручання в каркас спірного будинку. Переобладнання і перепланування житлового будинку можливе лише за наявності передбачених законодавством дозвільних документів, однак позивач не довів, що відповідними компетентним державними органами та службами було надано дозвіл або зроблено висновок про те, що перепланування та переобладнання не передбачає втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи житлового будинку і не потребує такого дозволу.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 08 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що роботи з переобладнання та перепланування будинку за адресою: АДРЕСА_1 передбачають втручання в несучі конструкції та інженерні системи будинку, тому для виконання таких робіт необхідний дозвіл виконкому місцевої ради. Відповідного дозволу на переобладнання і перепланування спірного будинку до суду не надано. Висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У лютому 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 07 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 08 грудня 2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не дали належної оцінки доводам позивача, самоусунулися від розгляду справи та не вирішили спір по суті. Суди обґрунтовано зазначили, що без отримання дозвільних документів відповідних органів і служб на перепланування та переобладнання спірного будинку неможливо вирішити спір, однак ухвалити рішення, виходячи з відсутності таких документів. Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 13 жовтня 2016 року було зобов`язано виконавчий комітет Канівської міської ради прийняти рішення щодо надання дозволу на переобладнання та перепланування будинку, однак рішенням Канівської міської ради від 13 жовтня 2016 року № 397 відмовлено в розгляді зазначеного питання і апеляційний суд не вжив усіх передбачених процесуальним законом заходів для його розгляду виконавчим комітетом Канівської міської ради.
У травні 2017 року ОСОБА_2 подала заперечення на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Канівського міськрайонного суду Черкаської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
19 квітня 2018 року справа № 697/1782/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 червня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить на праві власності по 1/2 частині житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження майном, визначено у статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 20 січня 2016 року № 15-15, проведеної судовим експертом ОСОБА_4, запропоновано два варіанти поділу житлового будинку та надвірних споруд за адресою: АДРЕСА_1 з відступом від ідеальних часток співвласників. По кожному з варіантів розподілу експертом зазначено про необхідність виконати роботи з перепланування та переобладнання будинку, зокрема: розбирання і створення перегородок між приміщеннями, демонтаж та влаштування дверних і віконних прорізів, реконструкції системи опалення, електропостачання, газопостачання з метою забезпечення їх автономності (згідно з проектом). (т.1 а.с.86-104)