Постанова
Іменем України
04 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 332/626/17
провадження № 61-26116св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Міністерство оборони України,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 03 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Трофимової Д. А., Крилової О. В., Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 28 жовтня 1966 року по 19 вересня 1992 року він проходив військову службу в Збройних Силах. При виконанні службового обов`язку в нього було виявлено ряд захворювань. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) серії АД № 067351 від 17 вересня 2007 року йому встановлено другу групу інвалідності. Отримані під час проходження військової служби захворювання турбують його і по цей час, а саме він відчуває постійні головні болі, які посилюються при фізичному навантаженні, в нього часто виникає запаморочення, похитування при ходьбі, погіршення пам`яті, зниження слуху, працездатності, порушення сну та інше, внаслідок чого він неодноразово перебував на лікуванні в неврологічному відділі та психоневрологічному диспансері. Вищевказані захворювання не дають йому можливості працювати, утримувати себе та свою родину. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Заочним рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 03 квітня 2017 року у складі судді Яцуна О. С. позов задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 40 000 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що внаслідок отриманих під час проходження військової служби захворювань позивач змушений тривалий час лікуватися, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, він постійно відчуває фізичний біль, не може вести звичайний та повноцінний спосіб життя. Отримані позивачем захворювання призвели до його моральних страждань, порушення нормальних життєвих зв`язків, до позбавлення можливості реалізувати свої звички та бажання. Крім цього, позивач не має змоги реалізувати своє право на працю, щоб утримувати себе та свою родину. За таких обставин, беручи до уваги конкретні обставини справи, ступінь втрати професійної працездатності, характер отриманих позивачем захворювань і пов`язані з ними фізичні і моральні страждання, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали, виходячи із збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 03 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено. Заочне рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 03 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 протягом майже 26 років проходив військову службу в Збройних Силах СРСР, та в період проходження цієї служби (з 28 жовтня 1966 року по 19 серпня 1992 роки) отримав захворювання. У 2007 році позивачу було повторно безстроково встановлено другу групу інвалідності. Проте матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивача визнано інвалідом внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби. Отримання захворювання в період проходження військової служби не свідчить, що це захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби. Позивачем не доведено наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, а саме, наявності причинного зв`язку між шкодою і діями заподіювача шкоди та вини відповідача в її завданні.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У травні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 03 жовтня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі заочне рішення Заводського районного суду міста Запоріжжя від 03 квітня 2017 року.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована обставинами, наведеними в позовній заяві. Вказані обставини є доведеними, однак не були враховані апеляційним судом, внаслідок чого цей суд незаконно відмовив у задоволенні позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Заводського районного суду міста Запоріжжя.
11 червня 2018 року справа № 332/626/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах СРСР в період з 28 жовтня 1966 року по 19 серпня 1992 року, що підтверджується копією військового квитка ГЛ № НОМЕР_1 .
Згідно із свідоцтвом про хворобу № 214-ІІ від 26 березня 1992 року ОСОБА_1 встановлено діагноз: розширений остеохондроз з порушенням хребетного відділу, вторинний, постійно рецидивуючий хребетно-крестцовий радикуліт з порушенням Л5-І корішків зліва, з появою симпаталгії, стійким больовим синдромом та різким порушенням функції; отримано в період проходження військової служби.
Довідкою до акта огляду МСЕК серії АД № 067351 від 17 вересня 2007 року, ОСОБА_1 було повторно безстроково встановлено другу групу інвалідності. Захворювання отримано в період проходження військової служби.
Статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.