ПОСТАНОВА
Іменем України
12 листопада 2019 року
Київ
справа №813/1014/16
адміністративне провадження №К/9901/21026/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного центру зайнятості, третя особа - директор Трускавецького міського центру зайнятості Роман М.А. про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2016, прийняту у складі головуючого судді Гулкевич І.З., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017, прийняту у складі колегії суддів Бруновської Н.М. (головуючий), суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.
І. Суть спору
1. У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівського обласного центру зайнятості, третя особа - директор Трускавецького міського центру зайнятості Роман М.А., в якому просив суд:
1.1. - визнати протиправною бездіяльність Львівського обласного центру зайнятості в частині невиконання вимог частини восьмої статті 26 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" щодо не присвоєння 12 рангу державного службовця;
1.2. - зобов`язати Львівський обласний центр зайнятості присвоїти позивачу 12 ранг VІ категорії посад державних службовців з 14.01.2015 та внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1 ;
1.3. - зобов`язати Львівський обласний центр зайнятості провести нарахування та виплатити надбавку до заробітної плати за 12 ранг державного службовця за період з 14.01.2015 по 29.02.2016;
1.4. - стягнути з Львівського обласного центру зайнятості за рахунок бюджетних асигнувань понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі - 1102 грн 42 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 6430 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.01.2013 наказом №08 його призначено на посаду головного спеціаліста Трускавецького міського центру зайнятості та присвоєно 13 ранг державного службовця. Протягом роботи в Трускавецькому міському центрі зайнятості позивача було переведено на посаду головного спеціаліста відділу соціальних послуг (наказ від 04.07.2014 №141), на посаду головного спеціаліста (наказ від 28.07.2014 №160) та провідного спеціаліста комп`ютерних систем (наказ від 31.03.2015 №67), про що свідчать записи в трудовій книжці. На думку позивача, в той час, коли повинно було відбутись чергове підвищення у ранзі державного службовця він обіймав посаду головного спеціаліста Трускавецького міського центру зайнятості. 29.02.2016 у відповідності до наказу від 25.02.2016 №12-к позивача звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Стаж державної служби за період роботи з 13.01.2013 по 29.02.2016 становив 3 роки 01 місяць та 15 днів. За цей час, на його думку, відповідно до чинного законодавства йому повинно було присвоєно за період роботи на посаді з 14.01.2013 по 14.01.2015 - 12 ранг. Всупереч цьому, ОСОБА_1 не було присвоєно відповідного рангу, що, як уважає позивач, є порушенням Закону України "Про державну службу".
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 14.01.2013 прийнятий на посаду головного спеціаліста Трускавецького міського центру зайнятості на період відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_2 як такий, що пройшов конкурсний відбір та присвоєно 13 ранг державного службовця, що підтверджується копією трудової книжки.
4. 04.07.2014 ОСОБА_1 переведений на посаду головного спеціаліста відділу надання соціальних послуг Трускавецького міського центру зайнятості на період відпустки для догляду дитини ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
5. 28.07.2014 ОСОБА_1 переведений на посаду головного спеціаліста Трускавецького міського центру зайнятості.
6. 05.05.2015 ОСОБА_1 переведений на посаду провідного інженера з комп`ютерних систем Трускавецького міського центру зайнятості.
7. Відповідно до наказу від 25.02.2016 №12-к позивач звільнений з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
8. Також судами встановлено, що у трудовій книжці позивача відсутній запис про присвоєння 12 рангу державного службовця.
9. Не погодившись з діями Львівського обласного центру зайнятості щодо не присвоєння чергового рангу державних службовців ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Львівський окружний адміністративний суд постановою від 05.09.2016 позовні вимоги задовольнив частково.
11. Визнав протиправну бездіяльність Львівського обласного центру зайнятості в частині невиконання вимог частини восьмої статті 26 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" щодо не присвоєння 12 рангу державного службовця; зобов`язав Львівський обласний центр зайнятості присвоїти позивачу 12 ранг VІ категорії посад державних службовців з 14.01.2015 та внести відповідні зміни до трудової книжки. Також цей суд зобов`язав Львівський обласний центр зайнятості провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 надбавку до заробітної плати за 12 ранг державного службовця за період з 14.01.2015 по 25.02.2016. В решті позовних вимог відмовив.
12. Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції виходив із того, що чинним законодавством передбачено обов`язок органу державної влади за умови успішної роботи державного службовця та відсутності діючих дисциплінарних стягнень щодо цієї особи присвоювати державним службовцям черговий ранг в рамках певної категорії посад не пізніше, ніж через два роки роботи особи на займаній посаді після присвоєння попереднього рангу. А також надано право присвоювати чергові ранги достроково (до спливу дворічного терміну безперервної роботи на займаній посаді).
13. Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Львівським обласним центром зайнятості були порушені приписи статті 26 Закону № 3723-XII у частині присвоєння позивачу чергового (дванадцятого) рангу в рамках VI категорії посад державних службовців за умови успішного відпрацювання останнього протягом двох років (з 14 січня 2013 року по 14 січня 2015 року), в зв`язку з цим суд вказав про необхідність зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 надбавку до заробітної плати за 12 ранг державного службовця за період з 14 січня 2015 року по 25 лютого 2016 року.
14. Разом з тим, суд першої інстанції вказав, що витрати позивача на правову допомогу, згідно до вимог статті 90 КАС України, відшкодуванню не підлягають.
15. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 08.02.2017 рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.
16. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції вказав, що присвоєння чергового рангу це право керівника державного органу за наявності необхідних умов, а не його обов`язок, крім того, двохрічний строк перебування позивача на посаді та відсутність дисциплінарних стягнень протягом року не є безумовною підставою для присвоєн`ня чергового рангу державного службовця.
IV. Касаційне оскарження
17. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 подав до суду касаційну скаргу, в якій посилається на порушення цими судами норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017, а також постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2016 в частині відмови у стягненні судових витрат за надання правової допомоги, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
18. У письмових запереченнях на касаційну скаргу Львівський обласний центр зайнятості та Трускавецький міський центр зайнятості вказують, що оскаржувана постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 винесена законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
19. Також відповідач та третя особа просять відмовити у задоволенні вимог касаційної скарги щодо скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2016 в частині відмови у стягненні судових витрат за надання правової допомоги.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
20. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
23. Згідно з частиною другою статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
24. Відповідно до преамбули Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII), зазначений закон регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Цей Закон визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
25. Згідно статті 11 Закону № 3723-XII державні службовці мають право: користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України; на справедливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян; на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи; на просування по службі, участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії; захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку.
26. Розділом п`ятим Закону України "Про державну службу" передбачена можливість кар`єрного росту державних службовців. Згідно з частиною першою статті 27, яка розміщена у цьому розділі, просування по службі державного службовця здійснюється шляхом зайняття більш високої посади на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України та Кабінетом Міністрів України, або шляхом присвоєння державному службовцю більш високого рангу.
27. Відповідно до статті 24 цього Закону прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов`язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються.